На околицях нашої Сонячної системи, далеко за орбітою Нептуна, у вічній мерзлоті та космічній порожнечі дрейфують міріади крижаних тіл. Це Транснептунові об’єкти (ТНО) — мовчазні свідки народження планет, які зберегли у собі «заморожені» спогади про бурхливу молодість нашого зоряного будинку.
Донедавна ці об’єкти були лише тьмяними точками навіть найпотужніших наземних телескопів. Але з появою космічного телескопа Джеймс Вебб (JWST) у вчених з’явився безпрецедентний інструмент, що дозволяє буквально зазирнути в минуле на мільярди років. І останні дані, отримані командою дослідників під керівництвом Університету Центральної Флориди (UCF), відкривають завісу таємниці над хімічним складом цих далеких світів, проливаючи світло на історію всієї Сонячної системи.
Перш ніж занурюватися в деталі відкриттів, варто зрозуміти, чому ці крижані брили такі важливі. «Перемішали» початковий склад. А ось на далеких, холодних околицях умови були куди стабільнішими.
Транснептунові об’єкти, особливо так звані холодні класичні ТНО, які, як вважається, практично не змінювали своїх орбіт з моменту формування, — це своєрідні незаймані релікти. Вони зберегли хімічний склад, близький до початкового складу частини протопланетного диска, де вони утворилися. Вивчаючи їх, ми можемо, як археологи, відновлювати картину минулого, дізнаючись, які «будівельні блоки» були доступні на зорі Сонячної системи.
У центрі нового дослідження, опублікованого в The Astronomical Journal Letters, опинився метанол (CH₃OH) — найпростіший спирт. Його сліди раніше виявлялися на кометах, і вчені припускали, що він міг бути одним з первинних інгредієнтів, які дісталися нам у спадок від ранньої Сонячної системи або навіть міжзоряної хмари, з якої вона сформувалася.
Але метанол це не просто «релікт». Він грає набагато цікавішу роль. Під впливом жорсткого космічного випромінювання (потоків заряджених частинок від Сонця та з глибин космосу), якому ТНО піддаються мільярди років, метанол здатний перетворюватися на складніші органічні молекули. Зокрема він вважається попередником деяких цукрів. Таким чином, наявність та стан метанолу на поверхні ТНО – це свого роду хімічний літопис, який може розповісти про умови, в яких об’єкт існував, та про процеси, що на ньому відбувалися.
Це теж варте вашої уваги – Ядро Червоної планети може пояснити таємницю магнітного поля
Використовуючи унікальні можливості JWST для аналізу спектрів відбитого від ТНО світла (по суті, «хімічних відбитків пальців» їх поверхонь), вчені програми DiSCo виявили щось несподіване. Транснептунові об’єкти розділилися на дві основні групи характеру присутності метанолу:
- Група з «виснаженою» поверхнею: У цих ТНО метанолу на самій поверхні виявилося відносно небагато. Однак дані вказують на наявність значних запасів цієї речовини під поверхнею, у глибших шарах льоду. Імовірне пояснення? Мільярди років бомбардування космічними частинками зруйнували метанол у верхньому шарі, але під цією «захисною кіркою» він зберігся. Це як стара фарба, що вигоріла на сонці, під якою ховається яскравіший шар.
- Група із загальним дефіцитом: Друга група об’єктів, що знаходиться ще далі від Сонця, показала загалом слабші сигнатури метанолу, причому без явних ознак великого резервуару. Чому так — поки що загадка. Можливо, ці об’єкти спочатку сформувалися в області з меншим вмістом метанолу, або ж умови їхньої подальшої еволюції були іншими.
Особливо інтригуючою виявилася так звана «кліфф-група» (cliff group) — підгрупа ТНО, спектр яких різко «обривається» на певній довжині хвилі (близько 3,3 мікрона). Саме в цій групі зосереджені ті самі холодні класичні об’єкти — найбільш цінні капсули часу. Розуміння поведінки метанолу саме у цих об’єктах стало ключовим моментом дослідження. Як зазначає Ана Кароліна де Соуза-Фелісіано з FSI UCF, зіставлення даних спостережень JWST з лабораторними експериментами та моделюванням допомогло розшифрувати складні спектральні підписи метанолу та підтвердити гіпотезу про його руйнування на поверхні та збереження у глибині.
Здавалося б, яка нам справа до метанолу на льодяниках за Нептуном? Величезне!
- Історія Сонячної системи: Відмінності у складі ТНО свідчать, що навіть околицях протопланетного диска умови були однорідними. Це дозволяє уточнювати моделі формування планет та малих тіл, розуміючи, як розподілялися «будівельні матеріали».
- Попередники життя: Метанол — ключ до складнішої органіки. Розуміння того, як він утворюється, зберігається та трансформується в суворих умовах зовнішніх регіонів Сонячної системи, дає нам підказки про можливі шляхи виникнення органічних молекул – потенційних попередників життя – та в інших зоряних системах.
- Вивчення екзопланет: Метан та метанол відіграють важливу роль в атмосферах планет-гігантів і, можливо, крижаних світів в інших зірок. Дані JWST про ТНО є цінним порівняльним матеріалом для інтерпретації спостережень за далекими екзопланетами та оцінки умов на них, включаючи потенційну життєдіяльність.
Це теж варте вашої уваги – Вперше підтверджено існування самотньої чорної діри
Як підкреслює Розаріо Брунетто з Університету Париж-Сакле, який керував дослідженням, ці результати не просто уточнення деталей про ТНО. Це фундаментальні знання, які стануть основою для інтерпретації майбутніх спостережень «Джеймса Вебба» за іншими малими тілами — троянськими астероїдами Нептуна, кентаврами (об’єктами між Юпітером та Нептуном), а також планування нових космічних місій до околиць Сонячної.
Кожне нове відкриття, зроблене за допомогою JWST, нагадує розшифровку стародавнього манускрипта. Вивчення метанолу на Транснептунових об’єктах — це ще одна прочитана сторінка у великій книзі історії нашої Сонячної системи, сторінка, яка не лише наближає нас до розуміння нашого космічного походження, а й надихає на подальші пошуки та відкриття безмежного Всесвіту. Пошук простих молекул на кшталт метанолу в найнесподіваніших куточках космосу продовжує розпалювати нашу цікавість і вести нас до розгадки найбільших таємниць буття.
