Вчені виявили 151-мільйонолітню викопну муху в Австралії, яка кидає виклик уявленням про еволюцію комах. Нова знахідка отримала назву Telmatomyia talbragarica і демонструє особливість, що дозволяє утримуватися на каменях, раніше вважалася унікальною для морських видів. Це відкриття підтримує гіпотезу, що ці прісноводні комарики (Chironomidae) походять з Гондвани, а не з Північної півкулі.
Найдавніший викопний представник Chironomidae в Південній півкулі
Міжнародна команда дослідників під керівництвом Doñana Biological Station (EBD-CSIC) ідентифікувала новий вид викопної комахи з юрського періоду Австралії, вік якої оцінюють приблизно у 151 мільйон років. Цей екземпляр є найдавнішим відомим представником родини Chironomidae у Південній півкулі — групи неприсмоктуючих комариків, що живуть у прісній воді.
Фоссилія має незвичну еволюційну структуру, яка ймовірно дозволяла комасі міцно прикріплюватися до каменів. Подібний механізм фіксації раніше спостерігався лише у морських організмів.
Викопна комаха була знайдена у Talbragar fish beds у Новому Південному Уельсі. Дослідження опубліковане у журналі Gondwana Research і включало науковців з Австралійського музею, Університету Нового Південного Уельсу, Мюнхенського університету та Масейського університету у Новій Зеландії.
Зв’язок виду з давніми водами Гондвани
“Ця фоссилія, яка є найдавнішою зареєстрованою знахідкою у Південній півкулі, свідчить, що ця група прісноводних тварин могла походити з південного суперконтиненту Гондвани,” — пояснює Віктор Баранов, дослідник Doñana Biological Station і перший автор дослідження.
Вид отримав офіційну назву Telmatomyia talbragarica, що перекладається як “муха зі стоячих вод”, відображаючи спокійне, озероподібне середовище на місці Talbragar.
Дослідники вивчили шість викопних екземплярів, включаючи лялечок і дорослих комах. У кожного був термінальний диск — структура, що функціонує у середовищах, на які впливають припливи. Раніше її вважали характерною лише для морських видів. Проте геологічні дані і знахідки в Talbragar свідчать про прісноводне середовище, демонструючи дивовижну адаптивну гнучкість (фенотипову пластичність) хірономід.
Перегляд походження Podonominae
Група Podonominae давно слугує ключовою для біогеографічних досліджень, оскільки допомагає зрозуміти формування та поширення біорізноманіття з часом.
Раніше вважалося, що Podonominae еволюціонували в північній частині Гондвани, а потім поширилися в Лавразію. Викопний запис цієї групи обмежений, адже ніжні комахи рідко зберігаються, а також мало досліджень присвячено відкладенням у Південній півкулі. Коли пізніше знайшли юрські викопні рештки в Євразії, деякі науковці припустили лавразійське походження.
Нові результати надають вагомі докази того, що Podonominae, ймовірно, походять із Південної півкулі і пізніше поширилися по світу.
Вікантність та роль розпаду Гондвани
Сучасні види Podonominae переважно мешкають у Південній півкулі — у Південній Америці, Австралії, Південній Африці та Новій Зеландії. Їхнє розділене поширення ілюструє вікантність — процес, коли природні бар’єри (гори, річки) ізолюють популяції, змушуючи їх еволюціонувати окремо та утворювати нові види. Шведський ентомолог Ларс Брундін у 1966 році припустив, що розпад Гондвани відіграв ключову роль у цьому еволюційному розподілі.
Пробіли у фоссильному записі та подальші виклики
Попри те, що відкриття заповнює важливу прогалину, еволюційна історія Podonominae залишається складною для відстеження через обмежену кількість знахідок у Південній півкулі. Більшість відомих екземплярів походять із Північної півкулі, винятками є лише еоценова фоссилія з Австралії та палеоценова з Індії.
“Існує явна упередженість на користь знахідок у Північній півкулі, що призводить до хибних припущень про походження груп,” — пояснює Меттью МакКаррі, палеонтолог Австралійського музею та Університету Нового Південного Уельсу.
Професор Стів Тревік з Масейського університету додає: “Існують давні питання щодо формування та змін біоти Південної півкулі протягом геологічного часу. Викопні рештки дрібних, тендітних прісноводних комах, як-от муха з Talbragar, допомагають нам інтерпретувати історію життя на нашій планеті.”
Наступні кроки: геноміка та реконструкція еволюції
Поєднання аналізу фоссилій із геномними даними допоможе вченим з’ясувати, чи поширення цих комах після розпаду Гондвани відбувалося пасивно (дрейфом) чи активно (переселенням). Отримані знання також сприятимуть кращому розумінню та збереженню сучасного біорізноманіття.