Космічний корабель Shenzhou-20 зазнав удару від уламка космічного сміття, що дрейфував на орбіті. Через це китайські чиновники змушені були відкласти повернення апарата з орбітальної станції «Тяньгун» на початок листопада 2025 року. Інцидент не лише тимчасово залишив на орбіті трьох китайських тайконавтів, які мали повернутися на Землю, а й знову привернув увагу до зростаючої загрози космічного сміття — як для Китаю, так і для міжнародної спільноти.
Я досліджую китайську космічну програму. Мої спостереження свідчать, що національна гордість відіграє важливу роль у розвитку космічних амбіцій Китаю. Із нарощуванням інвестицій у дорогі космічні можливості Китай стає дедалі більш чутливим до ризику їх втрати. Тож зростання кількості космічного сміття може створити стимули для співпраці з США у сфері зменшення ризиків зіткнень на орбіті.
Космічне сміття — зростаюча проблема
Космічне сміття дедалі більше ускладнює роботу в космосі. Воно включає будь-які штучні об’єкти на орбіті, які більше не функціонують як супутники або апарати. Його розміри варіюються — від частинки фарби до великих ступенів ракет розміром із шкільний автобус.
У найпопулярнішій орбіті — низькій навколоземній — уламки рухаються зі швидкістю близько 28 000 км/год, тобто майже у сім разів швидше за кулю. Навіть крихітні частинки на таких швидкостях можуть завдати руйнівної шкоди. Якщо уламки стикаються й розбиваються на ще дрібніші частини, кількість сміття продовжує зростати, потенційно роблячи певні орбіти непридатними для використання.
Певною мірою іронічно, що саме Китай постраждав від уламка, адже країна сама створила велику частину космічного сміття. У 2007 році Китай підірвав зношений метеорологічний супутник Fengyun-1C, тестуючи протисупутникову зброю. Цей вибух створив найбільшу кількість сміття в історії — понад 3000 уламків досі обертаються навколо Землі.
Міжнародній космічній станції (МКС) неодноразово доводилося маневрувати, щоб уникнути зіткнення з уламками цього вибуху — востаннє у 2021 році.
Протисупутникова зброя
Чому Китай або будь-яка інша держава розробляє протисупутникову зброю?
Супутники дають військовим колосальні переваги — забезпечують розвідку, наведення далекобійної зброї, зв’язок і метеодані.
Ці переваги стали очевидними під час Першої війни в Перській затоці, яку часто називають «першою космічною війною». США використали космічні технології для швидкої та рішучої перемоги над Іраком, зазнавши мінімальних втрат. Ця війна справила великий вплив на китайське військове мислення — аналітики Народно-визвольної армії усвідомили вирішальне значення космосу у сучасній війні.
Історично Китай менше залежав від космічних можливостей, ніж США, тому мав менше втрат і більше вигоди у разі знищення ворожих супутників.
З 1990-х років Китай активно інвестував у технології, здатні глушити, виводити з ладу або знищувати супутники противника, вбачаючи у космічній залежності США їхню головну вразливість.
Але відтоді ситуація суттєво змінилася. Сьогодні Китай майже зрівнявся зі США у космічних можливостях і став однією з провідних космічних держав світу. Відтак тепер він має значно більше втрат у разі пошкодження своїх апаратів.
Зростаючі ризики для Китаю
Космічне сміття дедалі серйозніше загрожує китайським інтересам.
У 2022 році уламки від російського тесту ПСЗ 2021 року ледь не зачепили китайський супутник. У 2021-му Китай подав скаргу до ООН, стверджуючи, що його станції «Тяньгун» довелося ухилятися від супутників Starlink.
А нині, у листопаді 2025 року, Shenzhou-20 дійсно постраждав від космічного сміття.
Усвідомлення проблеми
Поки що рано оцінювати, наскільки серйозно китайські чиновники сприймають загрозу космічного сміття. Однак масштаб цього інциденту може привернути увагу суспільства та керівництва до проблеми.
Космічна станція, тайконавти та супутники є символами престижу для Комуністичної партії Китаю. Їх втрата або загибель астронавта, ймовірно, спричинила б громадський резонанс. «Тяньгун» — результат понад 30 років роботи і головна гордість китайської космічної програми. Якщо США дійсно спустять МКС з орбіти у 2030 році, то китайська станція стане єдиною постійною орбітальною базою.
Як власник розкішного Lamborghini боїться зіпсувати авто на небезпечній дорозі, так і китайські чиновники дедалі більше турбуються про можливість втрати станції через засміченість орбіти.
Навіть якщо «Тяньгун» не постраждає, уламки загрожують численним китайським супутникам. Тим часом орбіта стає дедалі щільнішою: SpaceX планує вивести до 40 000 супутників Starlink, а Китай — десятки тисяч апаратів у межах програм Guowang і Qianfan.
Можливість співпраці з США
Зростаюча вразливість Китаю створює спільну сферу інтересів, де Китай і США могли б співпрацювати, щоб уникнути подальших інцидентів.
Заходи зі зменшення ризиків могли б включати взаємне попередження про потенційні зіткнення або узгодження правил виведення супутників з орбіти після завершення їхньої служби.
Поки що невідомо, які висновки зроблять китайські лідери після цього випадку.
Але одне зрозуміло напевно — проблема космічного сміття нікуди не зникне.
