Зелені «стіни» серед рисових полів: як лісосмуги змінюють пташині спільноти в аграрних водно-болотних угіддях Японії
Лісосмуги — ряди дерев, висаджені вздовж полів як вітрозахист, — зазвичай вважаються беззаперечним благом для біорізноманіття. Вони створюють місця для гніздування, дають укриття й корм. Однак нове дослідження японських учених показує: у вологих агроландшафтах усе складніше. Переваги для одних видів птахів можуть означати серйозні втрати для інших.
Робота, опублікована в журналі Journal of Environmental Management, демонструє чіткий компроміс: лісосмуги підтримують птахів узлісь і чагарників, але зменшують чисельність лучних видів приблизно на 74%. Популяції останніх відновлюються лише на відстані близько одного кілометра від деревних насаджень.
Чому це важливо саме для Азії
Більшість досліджень про користь дерев у сільському господарстві проводилися в Європі та Північній Америці — переважно на сухих полях і луках. Натомість у Східній Азії значну частину агроландшафтів становлять рисові чеки — штучно затоплювані поля, які водночас є замінниками природних боліт.
Такі території виконують подвійну функцію:
- забезпечують продовольство,
- слугують місцем зимівлі та зупинки перелітних птахів.
Оскільки природні водно-болотні угіддя у світі стрімко скорочуються, ефективність природоохоронних рішень у сільському господарстві стає критично важливою.
Польові дослідження біля озера Кахокуґата
Команда на чолі з Масумі Хісано з Hiroshima University досліджувала агроландшафти навколо озера Кахокуґата на західному узбережжі центральної Японії.
Тут переважають рисові поля, але також є лотосові плантації, орні землі та пасовища. Узимку регіон потерпає від сильних вітрів, тому фермери активно висаджують лісосмуги як захист від штормів.
Водночас ця територія — важливий пункт Східноазійсько-Австралазійського міграційного шляху. Зафіксовано майже 300 видів птахів. Дослідники проводили обліки в зимовий і літній періоди, використовуючи метод точкових спостережень.
«Екологічні стіни» посеред відкритого простору
Результати виявилися неоднозначними.
- Біля лісосмуг збільшувалася кількість птахів, пов’язаних із чагарниками та узліссям.
- Натомість чисельність лучних видів була більш ніж на 70% нижчою, ніж на відкритих ділянках за кілометр від дерев.
- Зменшувалося й різноманіття видів, які потребують великих відкритих просторів.
Навіть вузькі лінійні насадження істотно змінюють структуру середовища. Для птахів відкритих ландшафтів дерева можуть працювати як «екологічні стіни»:
- скорочують придатну площу для гніздування,
- підвищують ризик хижацтва,
- порушують просторову цілісність середовища.
Іншими словами, те, що створює нове середовище для одних, одночасно «відбирає» простір в інших.
Маленькі зміни — великі наслідки
Дослідження показує: справа не в тому, чи «добрі» дерева самі по собі. Вирішальне значення має просторовий дизайн — ширина, висота, густота, розташування лісосмуг і склад порід дерев.
У ландшафтах, де природні болота вже значно трансформовані людиною, надмірне ускладнення структури може нашкодити видам, адаптованим до відкритого простору. Саме тому універсальні рецепти — наприклад, «саджати більше дерев усюди» — можуть виявитися помилковими.
Баланс між продуктивністю і біорізноманіттям
Дослідники наголошують: майбутня агроекологічна політика має спиратися на наукові дані й враховувати особливості конкретних ландшафтів. Необхідно поєднувати відкриті ділянки з деревними елементами так, щоб підтримувати різні екологічні групи птахів.
Подальші дослідження мають з’ясувати:
- як різні конфігурації лісосмуг впливають на птахів у різні сезони;
- як змінюється активність хижаків;
- як дерева впливають на екологічну зв’язність середовищ.
Головний висновок
Аграрні водно-болотні угіддя можуть залишатися продуктивними для людей і водночас життєво важливими для дикої природи. Але для цього потрібно відмовитися від простих рішень і перейти до ландшафтного планування, яке враховує потреби як «крайових» видів, так і мешканців відкритих просторів.
Лісосмуги — це не просто дерева. У певному контексті вони стають чинником, що переписує карту життя на полі. І саме в цьому полягає їхня екологічна сила — і відповідальність.
