Уявіть собі світ, де кожен крок вулицею відчувається як обійми розпеченої печі. Здається, що глобальне потепління вже давно не сюжет із фантастичних фільмів, а сувора реальність, яка відчутна буквально на кінчиках пальців. У боротьбі з цією глобальною загрозою часто звучить одна проста ідея: «Треба садити дерева!» І це логічно, адже ми звикли думати про ліси як про гігантські легкі планети, що поглинають вуглекислий газ. Але що, якщо дерева здатні на щось більше, ніж просто поглинати вуглець? І що, якщо навіть наймасштабніші лісопосадки не позбавлять нас необхідності приймати по-справжньому складні рішення?
Нове дослідження вчених із Каліфорнійського університету в Ріверсайді, опубліковане в престижному журналі Communications Earth&Environment, проливає світло на дивовижні, а часом і несподівані аспекти ролі лісів у охолодженні Землі. Їхні висновки — це не просто чергове підтвердження того, що ліси важливі. Це погляд на цілий комплекс механізмів, які роблять дерева значно потужнішими кліматичними союзниками, ніж ми могли уявити. Але є, як завжди, і свої «але».
Довгий час, говорячи про кліматичну роль дерев, ми фокусувалися в основному на їхній здатності поглинати вуглекислий газ з атмосфери в процесі фотосинтезу, але, безумовно, критично важлива функція. А ви знали, що дерева справжні алхіміки? Вони не тільки вдихають CO2, а й активно «видихають» спеціальні сполуки, відомі як біогенні леткі органічні сполуки, або БЛОС (BVOCs). І ось тут починається найцікавіше! Ці, начебто, нешкідливі молекули входять у складні хімічні реакції коїться з іншими атмосферними газами. Результат? Утворення найдрібніших частинок, які виконують два важливі завдання:
- Відображення сонячного світла: Уявіть мікроскопічні дзеркала, розсіяні в повітрі. Ці частинки, що утворюються завдяки БЛОС, здатні відбивати сонячні промені назад у космос, не даючи їм нагрівати поверхню Землі.
- Стимулювання хмароутворення: Хмари, як відомо, це не просто гарне доповнення до пейзажу. Вони теж відбивають сонячне світло, створюючи свого роду природну парасольку над нашою планетою. БЛОСи допомагають формувати ці парасольки, прискорюючи конденсацію вологи в атмосфері.
Більшість кліматичних моделей, на які ми спираємося, не враховують ці хімічні взаємодії. А це, як з’ясувалося, серйозний недогляд! Включення цих процесів до розрахунків показало, що чистий охолодний ефект від лісів стає значно, прямо-таки відчутно, більш вираженим. Як сказав провідний автор дослідження Боб Аллен: «Це найважливіша частина загальної картини».
Знаєте що цікаво? Не всі дерева однаково корисні… у сенсі, не всі однаково ефективно охолоджують планету. Дослідження показало, що справжніми кліматичними чемпіонами є тропічні ліси. Чому саме вони?
Справа в тому, що дерева в тропіках не тільки набагато ефективніше поглинають вуглець, а й виділяють значно більше тих, що охолоджують БЛОС. Крім того, у високих широтах, наприклад у північних лісах, дерева, особливо хвойні, мають темну поверхню. Це може призводити до так званого «ефекту затемнення поверхні», коли темний ліс поглинає більше сонячного світла, ніж, скажімо, світле снігове покривало, і тим самим парадоксально сприяє локальному потеплінню. У тропіках цей ефект мінімальний. Так що, якщо вибирати, де садити дерева заради максимального ефекту охолодження, тропіки — наш беззастережний лідер.
Але роль лісів не обмежується лише глобальною температурою. Вона стосується і якості повітря, причому на регіональному рівні. Дослідники виявили, що у Північній півкулі відновлення лісів може призвести до зниження атмосферного пилу на 2,5%. Це, погодьтеся, приємний бонус! А ось у тропіках вплив БЛОС на якість повітря виявився складнішим: з одного боку, вони могли погіршувати повітря через утворення дрібних частинок, але з іншого — покращували його за показниками озону. Такий неоднозначний, але важливий баланс.
І що це означає для нас? А те, що навіть невеликі, локальні зусилля щодо лісовідновлення можуть мати реальний та відчутний вплив на регіональний клімат. Необов’язково чекати на глобальні проекти — кожен крок важливий.
Звичайно, в ідеальному світі ми могли б відновити всі ліси, втрачені з середини ХІХ століття, а це, за підрахунками, майже половина всіх дерев планети, або близько 3 трильйонів! Уявіть собі: площа, еквівалентна 135% території США, знову вкривається лісом. Це звучить як кліматична утопія. І, щиро кажучи, так воно і є.
Це теж варте вашої уваги – Сонячне світло зникає з п’ятої частини океану
Дослідники визнають: сценарій повного відновлення лісів, коли дерева повертаються на всі землі, де вони колись росли, дуже малоймовірний. Адже для цього довелося б повернути під ліси не лише сільськогосподарські угіддя та пасовища, а й… житлові забудови! А це, як ви розумієте, порушує серйозні питання про продовольчу безпеку та пріоритети землекористування.
«Нам потрібно прогодувати 8 мільярдів людей, — наголошує Боб Аллен. — Ми маємо ухвалювати зважені рішення про те, де саме висаджувати дерева». І це, мабуть, найважливіше «але». Адже найкращі можливості для лісовідновлення, як ми з’ясували, перебувають у тропіках, але це, на жаль, і ті регіони, де вирубування лісів продовжується найактивніше.
Однак, це не привід опускати руки. Приклад Руанди, який наводять вчені, показує, як можна поєднувати охорону природи та економічний розвиток. Там доходи від туризму, безпосередньо пов’язані із захистом лісів, реінвестуються у місцеві громади. Це створює потужний стимул для місцевих жителів зберігати свої землі, замість вирубувати їх. Це розумний підхід, чи не так?
Дослідження, яке, до речі, розпочалося як звичайний студентський проект, а виросло у серйозну наукову роботу, дає нам обережно оптимістичний висновок. Відновлення лісів — це справді значна частина вирішення кліматичної проблеми. Це потужний інструмент, який ми не маємо ігнорувати. Але, як слушно зазначають автори, лісовідновлення не може замінити головне: радикальне скорочення використання викопного палива. Дерева — це не чарівна паличка, яка відразу вирішить усі наші проблеми. Вони швидше за наші вірні помічники, здатні полегшити ситуацію, дати нам більше часу і буфер для адаптації.
«Зміна клімату – це реальність, – стверджує співавтор дослідження Ентоні Томас. — І кожен крок до відновлення незалежно від його масштабу допомагає». У цьому, мабуть, і вся суть. Ми не можемо чекати на ідеальне рішення або покладатися на одну-єдину стратегію. Важливе кожне зітхання лісу, кожен пророслий саджанець, кожен кілограм скорочених викидів. Адже наша планета — це наш єдиний дім, і піклуватися про неї наша спільна відповідальність.
