Головне:
- Якими будуть внески в інвестиційний Фонд і чи матимуть Україна та США конкретні зобов'язання
- Чи дійсно розподіл прибутків Фонду буде лише через 10 років і куди він має інвестувати кошти
- За рахунок чого Україна буде наповнювати Фонд і що буде з так званими сплячими ліцензіями на видобуток корисних копалин
- Оновлені ліцензії на видобуток не підпадуть під дію Фонду
- Після війни Фонд продовжать наповнювати за рахунок військової допомоги
- Фонд не зможе купити газ за ціною для населення – тарифи піднімати не планують
Україна та США 30 квітня підписали угоду про економічне співробітництво ( т. зв. "угода про надра"), яке передбачає створення інвестиційного Фонду. Для його запуску потрібно буде підписати ще два документи, проекти яких ще готуються. Вже сьогодні, як очікується, текст угоди має ратифікувати Верховна Рада.
Про основні моменти угоди з США, які ще не були озвучені публічно, в інтерв'ю РБК-Украина розповіла перший віце-прем’єр – міністр економіки Юлія Свириденко (Ю.С.). Разом з нею на питання кореспондента видання Юрія Дощатова відповідали члени переговорної групи, які готували документ: перший заступник Свириденко Олексій Соболев (О.С.), торговий представник України Тарас Качка (Т.К.) та перший заступник міністра фінансів Денис Улютін (Д.У.).
– Команда уряду, яка готувала так звану угоду про копалини зі США, вже провела зустрічі з фракціями, комітетами. Вам вдалося задовольнити їх інтерес до документа? Чи є впевненість, що угода буде ратифікована?
– Ю.С. Всі розуміють, що ця угода – частина низки домовленостей з нашим партнером, яка має стратегічне значення для нас. Тому всі розуміють, наскільки важливо її ратифікувати. Ми вчора працювали з фракціями, сьогодні і завтра будемо зустрічатися. Мені здається, що на всі питання вдалося знайти відповіді.
Якщо брати найбільш поширені питання, це зрозуміло: які будуть внески США, куди будуть інвестуватися кошти, проєкти будуть в Україні чи закордоном. Були питання, яким чином буде управлятися Фонд, розподілятися прибутки. Мені здається, що на всі ці питання відповіді були надані. Завтра (інтерв’ю записано у середу 7 травня – ред.) у нас ще зустріч з фракцією “Слуга народу” – перед ратифікацією безпосередньо.
– Деякі моменти, про які було заявлено, у тому числі і вами, відсутні у підписаній угоді зі США. Зокрема про наповнення фонду підтримки в рівних частках 50/50, про розподіл прибутку через 10 років. Чи означає це, що ці умови вже узгоджені для наступних документів – Угоди про обмежене партнерство та про роботу “Генерального партнера” в форматі ТОВ? Наскільки готові проекти цих документів?
– Ю.С. У Вашингтоні я підписала одну угоду – про створення Фонду, на підписання якої мене й уповноважили. Саме вона буде ратифікована. Решта угод будуть мати комерційний характер і будуть підписуватися вже не урядом. З боку України підписант – Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства (ДПП). Від США – Міжнародна фінансова корпорація розвитку (DFC). Зараз документи фіналізуються, але є низка речей, щодо яких є принципові домовленості – саме ті, про які ми публічно заявляли.
Це – володіння, управління — все 50/50. Розподіл прибутків лише через 10 років. До цього — тільки інвестиції і тільки в Україну.
– Навіть якщо внесок України буде більший, ніж американський, ділиться 50/50?
– Т.К. На момент підписання у нас частки в Фонді однакові — 50/50. Далі є можливість вносити ще додаткові внески. Вони можуть бути безрозмірні, як з боку США, так і з боку України. Розмір внеску не впливає на те, що управління рівноправне. Він важливий на етапі виплати доходів.
– На початок роботи фонду робляться якісь первинні внески, так?
– О.С. Кожен отримує 50% акцій цього Фонду. Що стосується розподілу прибутків: уявімо, що за 10 років фонд генерує прибуток у 2 млрд доларів. Припустимо, що за цей час США надали додатково 1 млрд доларів допомоги, яка була вкладена у фонд. У такому разі, перш за все, з прибутку повертається ця додаткова сума, яка була внесена — тобто 1 млрд повертається США. А вже залишок прибутку — у цьому прикладі ще 1 млрд — розподіляється порівну, 50/50.
Перший віце-прем’єр України Юлія Свириденко і перший заступник міністра економіки Олексій Соболев (фото- Віталій Носач: РБК-Україна)
– Чи можна уточнити джерела та механізм наповнення фонду коштами від США. Поки що я бачу лише надходження від військової допомоги. Монетизувати їх, тобто, завести гроші, як я розумію, Україна має сама? Чи як? Наприклад, допомога надана військовою технікою.
– О.С. Коли йдеться про техніку чи військове обладнання, — це буде оцінюватися за ринковою ціною у грошовому еквіваленті. Ми разом з американцями затверджуємо цю вартість, і на цю суму фонд випускає акції класу А на користь США. Це означає, що через 10 років, коли буде розподіл прибутків, вони зможуть цю суму допомоги покрити саме з прибутків.
– Ю.С. З американцями домовлено, що розподіл прибутків буде відбуватися через 10 років. Перші 10 років лише інвестування в проєкти в Україні. Це те, про що вже принципово домовлено і буде відображено в наступних документах.
– Т.К. Спочатку запропонований проєкт був дуже складний і не зовсім зрозумілий за багатьма моментами. Але за 45 днів переговорів ми упорядкували всі речі. Але для аудиторії воно однаково виглядає як складна матерія. Насправді створюється звичайний фонд як в корпоративному світі. Але в корпоративному світі фонд створюється так — скидаються два партнери, наймають генерального партнера, який цими грошима управляє і отримує прибуток. Ми взяли за основу такий формат. А в нашому випадку — дві держави, у кожній з яких свої державні інтереси.
Торговий представник України Тарас Качка (фото Віталій Носач: РБК-Україна)
Український інтерес полягає в тому, щоб отримати американські інвестиції, продовжити співпрацю, будувати партнерство і заохочувати продовжувати збільшувати воєнну допомогу. Інтерес США — убезпечити свої економічні інтереси в Україні. І ми намагаємось ці інтереси оформити в форматі такого Фонду. Ми домовились, що є Фонд 50/50, який буде працювати на постійній основі. Наші внески будуть в майбутньому — це майбутня рента. Їх — стартовий внесок, майбутня військова допомога і всі додаткові інвестиції.
– Що буде робити Фонд ці 10 років?
– Ю.С. Буде інвестувати в Україні в проєкти, пов’язані з критичними матеріалами, нафтою, газом. Плюс — інфраструктура.
– Що мається на увазі під інфраструктурою?
– О.С. Це можуть бути порти, термінали. Якщо це газ, то може бути інфраструктура для експорту.
– Переробка може бути?
– Ю.С. Може бути переробка.
– Якщо є вже перелік видів корисних копалин, то, мабуть, є розуміння, що буде перероблятися?
– Ю.С. Ми маємо перелік проектів у сфері критичних матеріалів, які можуть дати перший прибуток у близькій перспективі. США зацікавлені інвестувати в критичні матеріали, і нафтогазову сферу, у видобуток в цілому, в інфраструктурні проекти. Звісно, є і переробка. Куди саме вкладати кошти вже вирішуватиме Фонд. Українська сторона там буде представлена трьома представниками, американська також трьома.
– Ці два договори будуть підписуватись двома компаніями – ДПП і DFC? Без затвердження уряду?
– Ю.С. Так, вони самі будуть підписувати. Але договори підготувала урядова команда за їх участі. Затвердження урядом не буде, адже це комерційні документи між двома комерційними структурами
Перший віце-прем’єр, міністр економіки Юлія Свириденко, торговий представник України Тарас Качка, перший заступник міністра фінансів Денис Улютін (фото Віталій Носач: РБК-Україна)
– А хто буде контролювати виконання угод?
– Ю.С. ДПП знаходиться у підпорядкуванні Мінекономіки. Аудит Фонду буде проводити Держаудитслужба. Це якщо ми говоримо про українську сторону.
– Як відбиратимуть команду управління Фондом? Там має бути по 3 представника від України і від США.
– Ю.С. Щодо цього питання фіналізуємо перемовини.
– З огляду на те, що фонд поки що не має коштів, як і за рахунок чого фінансуватиметься його робота на початковому етапі?
– Ю.С. Американська сторона вже погодилася надати "стартовий капітал" (суму поки не уточнюють – ред.).
– Т.К. Робота цих менеджерів від кожної країни буде неоплачувана. Це значить, що це будуть люди, які працюють в уряді на якихось посадах. Від США це будуть представники DFC і Мінфіну — вони з цих представників будуть обирати. У нас буде аналогічна логіка. На старті нам буде потрібен, наприклад, інвестиційний радник — на це скоріше гроші базові підуть. Офісу ніякого не буде.
– У Фонді будуть комітети – інвестиційний, адміністративний, з пошуку проектів — по 4-5 людей в кожному.
– Т.К. У комітетах будуть працювати ті самі 6 менеджерів. Формат такий же як в наглядових радах. Одна людина буде входити в декілька комітетів.
– Де будуть основні рахунки фонду, в США чи в Україні? Де він буде зареєстрований? Я припускаю, що в США.
– Ю.С. Ні. Він буде в Україні. Ми перераховуємо 50% від ліцензій, ренти на спеціальний рахунок. Далі інвестування теж в Україні. Тож і рахунки для цих проєктів в Україні.
– Куди американці будуть перераховувати кошти?
– Т.К. Рішення щодо того, в якому банку, і де буде відкритий рахунок для американських інвестицій буде приймати менеджмент Фонду. Буде рахунок і у нас, і в США. Немає доцільності виведення гривні за територію України для того, щоб потім її інвестувати в Україну. Кому потрібна зайва конвертація?
– А навіщо в угоді пункт про конвертацію?
– Д.У. Бізнес створюється з метою отримання прибутку. Прибуток має бути поділений. Україна не буде собі лишати долари, а американці не будуть брати собі гривні. Логічно, що ми маємо прописати, яким чином будемо конвертувати гривню.
Перший заступник міністра фінансів Денис Улютін.(фото- Віталій Носач: РБК-Україна)
Для того, щоб ми не наражали Україну на ризик, курсовий, валютний, balance of payment або жодний інший ризик, ми прописали три умови, або три стани, і як ми діємо в кожному стані.
Перший — це коли у нас воєнний стан. В цьому випадку конвертація обмежена відповідно до регуляції НБУ з можливістю певного визначеного ліміту.
Другий — після завершення воєнного стану, коли немає ніяких обмежень. І в разі, якщо ми створюємо якісь обмеження виключно для цього фонду, ми маємо компенсувати втрати.
І третій — в разі погіршення економічної ситуації і ризику платіжного балансу Національний банк проводить перемовини щодо введення обмежень.
– Ця угода дійсно не торкнеться українських АЕС та ОГТСУ? Якщо так, то я здивований.
– Ю.С. Ніколи ми це не обговорювали. Чому виникло здивування?
– Про зацікавленість в АЕС американці досить часто говорили в останній час. По ОГТСУ – компанія є інфраструктурою для експорту газу. Угода передбачає можливість експорту ресурсу, який буде видобуватися.
– Ю.С. У нас ця тема не підіймалася жодного разу, ні по АЕС, ні по ОГТСУ. Про Нафтогаз та Укргазвидобування ми теж не говорили.
Взагалі ніякі назви компаній і проекти на даному етапі перемовин не обговорювалися. Обговорювалася виключно механіка функціонування фонду. Далі, звичайно, у Фонда буде інвестиційна стратегія, інвестиційна політика, будуть пропонуватися інвестиційні проєкти. Ні Нафтогаз, ні УГВ – нічого цього не обговорювалося і не пропонувалося жодним установам.
Перший віце-прем’єр України Юлія Свириденко.(фото- Віталій Носач: РБК-Україна)
Але якщо УГВ буде розширювати видобуток за рахунок нових потужностей, то 50% рентних платежів, які вони будуть сплачувати до бюджету, підуть в Фонд на спеціальний рахунок. Угода не визначає ніяких державних підприємств – вона базується виключно на бюджетних відносинах. Тип компанії не важливий, чи приватна чи державна, рівень ренти для них однаковий.
– Компанії США матимуть пріоритетне право входження в бізнес?
– Ю.С. Якщо якась українська компанія хоче займатися видобутком, наприклад, літію, але в неї немає власних фінансів, і вона шукає зовнішнього інвестора, то має звернутися в цей Фонд. Тобто, проінформувати його про проект і про умови, на яких шукає інвестора. Фонд має відреагувати — чи він зацікавлений, чи може знайти компанію, американську чи іншу, яка може бути зацікавлена в цьому проекті. Або фонд може сказати, що він не зацікавлений в цьому проекті.
Паралельно компанія має можливість вести перемовини з іншими інвесторами, але впродовж шести місяців вона не має пропонувати їм пропозиції кращі, ніж ті, що були для Фонду.
– Це означає що Фонд має пріоритетне право.
– О.С. Ні, тому що немає вимоги, що лише з Фондом можна вести перемовини. Фонду потрібно надати інформацію першому. Пропозицію можна надати одразу Фонду і потім, наприклад, через 2 хвилини, ЄБРР. Фактично ти виконав умову, якщо першим повідомив Фонд. Далі можна вести перемовини паралельно з усіма. Просто ти не можеш пропонувати Фонду умови гірші, ніж іншим.
– Це стосується і державних і приватних компаній?
– О.С. Не важливо, приватна чи державна компанія виграла ліцензію. Це буде вписано в умовах ліцензії. Якщо у вас є свої кошти, і ви не шукаєте фінансування, взагалі немає зобов'язань. Але якщо ви шукаєте зовнішнє фінансування, будь ласка, повідомте про це Фонд.
– Якщо термін ліцензії закінчується і треба отримувати нову ліцензію, це вважатиметься пролонгацією чи новою ліцензією? Я чув, що у бізнесу є таке питання.
– О.С. Пролонгація ліцензії не буде вважатися новою. Якщо хтось вирішив продовжувати розвідку чи проводити видобуток і треба для цього оновити ліцензію, тоді вона не буде вважатися “новою”.
– Тобто, компанія може працювати так, як і раніше?
– Ю.С. Саме так і є. Всі переживають, що можуть бути якісь обмеження. Але ніяких обмежень немає.
– Що буде зі сплячими ліцензіями?
– Ю.С. 50% ренти від сплячих потрапляють в Фонд. Але там буде дуже чітко виписано, які саме.
– О.С. Мова про ті, які за 10 років видобули менш як 1% від балансових резервів або за останні п'ять років порушили програми розвитку.
– А чи не буде робота цього фонду якимось чином гальмувати видобуток для приватних компаній?
– О.С. На них це взагалі ніяк не впливає. Вони ренту, як в бюджет платили, так і будуть платити. І ми просто половину цієї ренти з нових ліцензій будемо відправляти в Фонд. У тому і була ідея, щоб не впливати на поточну роботу ринку.
– А якщо вони не захочуть отримувати нові ліцензії через додаткові складнощі? Чи погодять вони умови з Фондом чи ні, і що потім робити, якщо не погодять?
– Ю.С. Якщо є власні гроші на нові проєкти — займайтесь видобуванням, переробкою, як і займалися. Тобто, якщо у вас є власний капітал, ви можете не повідомляти Фонд.
– Т.К. Вся індустрія видобутку корисних копалин — сама робота, розвідка, буріння, видобуток – це лише предмет інтересу фонду з точки зору інвестування в ці компанії. Все, що Фонд буде хотіти — це інвестувати в ці компанії. З точки зору ренти – їх цікавить тільки половина ренти, яку отримує бюджет.
Перший віце-прем’єр, міністр економіки Юлія Свириденко, торговий представник України Тарас Качка, перший заступник міністра фінансів Денис Улютін (фото Віталій Носач: РБК-Україна)
– Які можуть бути внески США в Фонд окрім військової допомоги?
– Ю.С. Вони просто можуть робити внески грошима. Якщо їм буде цікавий проєкт, вони зможуть внести гроші.
– О.С. DFC — це банк розвитку США. Вони за своїми бюджетними процедурами можуть прийняти рішення і внести додаткові кошти.
– Якщо війна закінчиться і військова допомога значно скоротиться чи припиниться, якими будуть джерела наповнення фонду від США? Лише грошові внески, про які ви кажете?
– О.С. Нам потрібне озброєння. Тому вони можуть надати його як внесок у фонд. Тобто, вартість цієї допомоги ми закриємо майбутніми прибутками Фонду.
– Я чув побоювання про те, що можуть бути ризики заради наповнення Фонду позбавляти ліцензій тих, в кого вони є, використовуючи різні механізми, в тому числі РНБО.
– Ю.С. Такого не буде. Це ніяк не пов`язано з Фондом.
– А ніхто з нашого бізнесу не робив спроб якось втрутитись в процес перемовин чи якось вплинути на нього?
– Ю.С. Навпаки, бізнесу цікава ця угода.
– О.С. Американський бізнес почав до нас звертатися, тому що їх цікавість виросла. Враховуючи, що сировина, зокрема природний газ, який буде видобуватися за новими ліцензіями з залученням американських інвестицій, буде продаватися за ринковою ціною, — це не посилить ризики скасування ПСО і підвищення тарифів.
Перший заступник міністра економіки Олексій Соболев.(фото- Віталій Носач: РБК-Україна)
– Т.К. Це поза логікою Фонду. Фонд або отримує внесок від ренти, від видобутку, або від інвестицій. Ціни вже ринкові для комерційних покупців. Тобто, Фонд не може купити газ за ціною для населення.
– Чи не може бути якійсь політичний вплив на роботу Фонду з якогось боку?
– Ю.С. Це комерційна угода між DFС і ДПП. Ніяких політичних моментів, якихось умов не може виникнути.
– Т.К. У Фонду логіка одна — це інвестиційна політика.
– Депутати, і не тільки вони, хотіли побачити проєкти цих двох угод, які планується підписати. Чому їх не можна побачити?
– О.С. Фінального варіанту проектів ще немає. Перемовини йдуть. Вони були вчора вночі, і будуть сьогодні.
