Україна долає дефіцит солі, відновлює власний видобуток та змінює логістику постачань
Після втрати монопольного виробника на початку повномасштабного вторгнення вітчизняний ринок солі нарешті стабілізувався. В 2025-му обсяги імпорту солі скоротилися на 26,6%, у грошовому вимірі – впали на 29%. Але в цьому році ціни можуть зрости.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на власну статтю "Життя після "Артемсолі": як Україна долає дефіцит солі і хто замінив промислового гіганта".
Читайте також: На Закарпатті добули першу сіль з Тереблянського родовища
Головне:
- Імпорт солі в 2025 році впав до 415,2 тисяч тонн, у вартості – скоротився до 49,6 млн доларів
- Ціна солі зросла на 24% з 2022 року (з 29 грн/кг до 36 грн/кг) і навряд чи знизиться через дорогу логістику та курсові ризики
- Єгипет замінив Білорусь як головного постачальника – на нього припадає понад 50% імпорту
- Нові гравці намагаються закрити ринок: Чорноморський солезавод, Тереблянське родовище та інші
- Повне самозабезпечення реальне за 3-5 років за умови стабільної роботи власних підприємств.
Навесні 2022 року внаслідок окупації Соледару Донецької області Україна втратила "Артемсіль" – найбільше солевидобувне підприємство країни з часткою ринку близько 90% і потужністю понад 7 млн тонн на рік.
Країна опинилася перед вибором: адаптуватися в режимі реального часу, розвиваючи власний видобуток і різко нарощуючи імпорт. Вже у 2022 році закупівлі за кордоном зросли майже втричі – до 284 тисяч тонн, а витрати підскочили в сім разів.
Найважчий удар отримали промислові споживачі. Волинські дорожники на осінньо-зимовий сезон 2022–2023 мали лише 20% від необхідного запасу технічної солі. Хмельницький потребував 2 тисячі тонн – і також їх не мав. По всій країні служби були змушені терміново шукати альтернативи й переплачувати за імпорт.
"Всередині країни найбільшу частку споживання займала технічна протиожеледна сіль для доріг. Решту ділили харчовий сегмент і промислове виробництво. Найбільшими споживачами були маріупольський завод "Азовсталь" та "Карпатнафтохім" – обидва нині не працюють", – розповів РБК-Україна Дмитро Кащук, директор з розвитку "Геологічної інвестиційної групи".
Єгипет замість Білорусі: нова географія поставок
До війни головним зовнішнім постачальником солі для України була Білорусь – у 2021 році на неї припадало понад 71,5 тисяч тонн із загального імпорту понад 100 тисяч тонн. Після 2022 року ця модель зруйнувалася повністю.
Спочатку лідерство перехопила Туреччина, однак уже з 2023 року головним постачальником став Єгипет – наразі на нього припадає близько 50% усього імпорту.
Серед інших ключових партнерів – Туреччина, Румунія та Польща. Змінилася не лише географія, а й логістика: закриття чорноморських портів, переорієнтація на маршрути через ЄС та Дунай, дорогий фрахт і воєнні ризики суттєво здорожчали доставку.
Якщо до війни середня ціна імпортної тонни складала близько $90, то вже у 2022–2023 роках вона перевищила 220 доларів. Це означало, що навіть при зниженні ринкових цін у світі Україна платила суттєву надбавку за логістику та ризики.
Вартість імпорту тони солі протягом п'яти років:
- 2021 рік – 87 доларів;
- 2022 рік – 223 долари;
- 2023 рік – 163 долари;
- 2024 рік – 124 долари;
- 2025 рік – 119 доларів.
За даними Міністерства фінансів, середня ціна солі в Україні з початку повномасштабного вторгнення зросла приблизно на 24% – з 29 грн/кг у 2022 році до 36 грн/кг у 2026-му. Така динаміка вписується в загальне зростання цін на продовольство і не виглядає аномальною.
Чому падає імпорт – і чому це не привід для радості
Показники останнього року сигналізують про стабілізацію ринку. Але в Національній асоціації добувної промисловості України (НАДПУ) попереджають: радіти передчасно.
По-перше, в країні скоротилася кількість кінцевих споживачів – через вимушену міграцію мільйонів українців та окупацію частини територій.
По-друге, великі промислові споживачі технічної солі – металургійні й хімічні гіганти – уповільнили або взагалі зупинили роботу.
По-третє, теплі зими скоротили потреби дорожніх служб у протиожеледних матеріалах.
Нарешті, імпортери увійшли у 2025 рік із рекордними залишками складських запасів, накопичених у 2024 році.
Тобто скорочення імпорту – це переважно скорочення попиту, а не прогрес у відновленні власного виробництва.
"Скорочення імпорту відбувається не через стрімке відновлення української соляної галузі, а внаслідок значно менш оптимістичних факторів – сезонності та загального скорочення споживання в країні", – резюмують в НАДПУ.
Внесок вітчизняних виробників в стабілізацію ситуації
Українські виробники солі поступово нарощують присутність на ринку. Наприклад, Чорноморський солезавод, запущений у травні 2026 року, вже випускає до 15 тисяч тонн харчової солі на місяць.
В перспективі підприємство планує перейти на власну сировину з Куяльницького лиману. Теоретично це дозволить закрити весь внутрішній харчовий сегмент.
Тереблянське родовище на Закарпатті, попри затяжний корпоративний конфлікт, відновило видобуток і вже постачає технічну сіль на сезон 2026-2027 років із проєктним потенціалом 450 тисяч тонн на рік.
Прогноз: коли Україна знову забезпечить себе?
У НАДПУ прогнозують, що у 2026 році імпорт солі продовжить знижуватися і може скоротитися до 300-380 тисяч тонн. Але повного повернення до довоєнної моделі не буде – і це, можливо, навіть на краще.
У середньостроковій перспективі (3-5 років) повне самозабезпечення є реальним, але за однієї умови – стабільна робота Тереблянського родовища. Якщо підприємство вийде на проєктну потужність 450 тисяч тонн на рік, Україна зможе не лише закрити потребу в технічній солі, а й значно скоротити залежність від імпорту харчової.
Реалістичніший сценарій найближчих 1-2 років – формування системи кількох регіональних виробників замість колишнього монополіста.
"Сіль у нас буквально лежить під ногами – питання лише в тому, хто і коли її підніме, – резюмує Дмитро Кащук. – Запаси, підприємці і потреба є. Залишається питання системності та часу".
Читайте також: Соляна безпека на паузі? Що відбувається навколо корпоративного конфлікту на Тереблянському родовищі
