Підсумовуючи події минулого тижня дослідник війни Філліпс О’Брайен зосередився на трьох ключових темах: енергетична війна за допомогою далекобійних ударів, ситуація довкола Покровська та наміри росіян. Він також повернувся до теми про жалюгідність санкцій Трампа проти російської нафти.
З річницею! Майже рівно три роки тому на цьому Substack вийшло перше щотижневе оновлення. Цей блог має майже 100 000 передплатників майже з кожної країни світу. Наприклад, приблизно 3000 підписників з Індії. Його також читають журналісти та політики з усього світу. Я помітив, що іноді він може впливати на висвітлення подій у ЗМІ. Мій улюблений недавній приклад – зростання розуміння того, що дистиляційні установки є ключовими цілями під час атак на НПЗ. Раніше в матеріалах їх майже не згадували, а тепер після цієї статті, вони широко обговорюються у пресі.
Надалі цей блог продовжуватиме фокусуватися на війні, геополітиці, стратегії та час від часу на темах політики США. Додавання колонки Мінни Аландер теж стало великим успіхом. Останні два тижні вона брала паузу, але цього тижня повернеться. Я міркую над тим, що може бути далі. А поки що дякую, що читали ці останні три роки. Я це дуже ціную.
Довга темна зима настала раніше
Українські удари в російських Бєлгородській та Курській областях залишили без електрики понад 20 000 людей. російське місто Бєлгород знеструмлено – 8 листопада 2025 року
Відключення електроенергії в Україні та росії стають дедалі частішими і не припиняться в найближчому майбутньому. Це пов'язано з ескалацією "дистанційної війни" проти енергогенерації: цього тижня обидві сторони завдали ударів, що спричинили блекаути та втрати потужності.
Українці дедалі ширше розгортають удари безпосередньо по російських об’єктах генерації та підстанціях. Минулого тижня (і попереднього) вони атакували низку вузлів російської енергосистеми, зокрема Орловську ТЕС та підстанцію поблизу Володимира. Для Орловської ТЕС це вже другий удар за останні два тижні, перший стався ввечері 30–31 жовтня.
Ці атаки виявили базові вразливості російської енергомережі. По-перше, ефективна ППО на окремих напрямках практично відсутня. По-друге, удари призводять до відключень у російській енергосистемі, яка досі значною мірою базується на радянській моделі і, ймовірно, менш гнучка, ніж українська.
Варто відзначити й інше: ці удари та спричинені ними відключення електроенергії в Україні відкрито обговорюють як симетричну відповідь на російські атаки по українській генерації. Ось детальний матеріал, який українська сторона опублікувала про цю стратегію; раджу його прочитати, адже в ньому йдеться про російську генерацію, вразливості рф та подальші наміри України.
Вступ чітко окреслює ситуацію з українського погляду. Надалі буде недостатньо лише пошкоджувати російські НПЗ. Це мало економічний ефект, але його можуть не відчувати безпосередньо росіяни, передусім у Москві та Санкт-Петербурзі. Щоб виправити це, українці погрожують перенести війну на територію росії, зосередившись на Москві. Ось одна з цитат у статті:
Експерт Українського інституту майбутнього Станіслав Ігнатьєв вважає, що останні атаки вже доводять спроможність України: "Відключення світла у Підмосков’ї… може свідчити, що Україна має можливість спричинити блекаут навіть у столиці Російської Федерації. (…) Ми можемо частково знеструмити певні регіони в Москві… можемо поступово наближатися до енергетичного блекауту ключових об’єктів".
Ці українські удари по російським об’єктам генерації та енергопередачі могли здійснюватися вже деякий час, але українці переважно утримувалися від цього. Втім, тепер рукавички скинуто, оскільки росіяни роками б’ють по українській енергетиці, а українська ППО ледве встигає протистояти масованим атакам (і США вперто не бажають вживати реальних заходів для захисту України). Кілька тижнів тому я натякнув у цій статті, що такі атаки українців наближаються.
Українці також намагаються зробити свою тактику все більш ефективною. Зараз вони не просто атакують російські НПЗ, а все очевидніше цілять по дистиляційних установках. І водночас розширюють перелік цілей, додаючи об’єкти передавання електроенергії та залізничну інфраструктуру. Якщо їм вдасться забезпечити чисельну і технологічну перевагу в цих ударах, наслідки будуть серйозними.
Ще одна деталь: українці заявили про застосування крилатих ракет "Нептун" у цих ударах по енергетиці, і це логічно. Якщо в "Нептуна" можуть бути обмеження щодо точності, що ускладнює влучання саме в конкретні дистиляційні установки НПЗ, то його дуже велика вибухова потужність має бути ефективнішою проти об’єктів генерації.
Причина нарощування українських ударів по генерації безпосередньо пов’язана з діями росіян проти України. росія дедалі більше фокусується саме на українській генерації, минулого тижня навіть погрожуючи електроживленню українських АЕС (що може мати катастрофічні наслідки).
У п’ятницю вночі росіяни здійснили чергову масовану атаку, застосувавши 500 дронів і ракет (див. карту нижче). Найбільше занепокоєння викликає те, що з 45 ракет, випущених росіянами (багато з яких були балістичними), українці змогли перехопити лише 9.
російська атака на українську енергетику: 7-8 листопада 2025 року
До речі. Ви помітили, що цього тижня оголосили, що дві нові батареї Patriot з Німеччини нарешті прибули до України? Це ті системи, про які все літо говорили, що їх терміново перекидають до України, коли Трамп нібито робив один зі своїх неіснуючих розворотів на допомогу Україні. Насправді батареї Patriot, які так необхідні Україні, прибувають надзвичайно повільно – лише кілька штук за останні місяці. І весь цей час росіяни бомбардували українські міста та об'єкти енергетики. Трамп, як завжди, допомагав захищати путіна та підтримав російську кампанію проти України, доводячи українську оборону до межі.
Результатом стали миттєві відключення електроенергії в Києві та інших українських містах. Ще більш загрозливим є те, що росіяни атакували лінії живлення двох атомних електростанцій, життєво важливих для української генерації. Ось початок статті Kyiv Independent про цю атаку.
російські війська вночі 7-8 листопада завдали ударів по енергетичних підстанціях, що живлять Хмельницьку та Рівненську АЕС, в рамках масштабної атаки на енергетичну інфраструктуру України, повідомив міністр закордонних справ Андрій Сибіга.
"Це були не випадкові, а ретельно сплановані удари. росія свідомо ставить під загрозу ядерну безпеку в Європі", – зазначив Сибіга у соцмережах 8 листопада. Міністр не уточнив, чи були підстанції пошкоджені або уражені внаслідок ударів.
Досі росія із стратегічних міркувань (а не з етичних) уникала прямих ударів по українських АЕС. Такі атаки можуть мати катастрофічні наслідки, якщо виведуть станції з ладу і навіть спровокують ядерну аварію. Навіть прибічникам росії довелося б ховатися, а неохочим європейським партнерам України – різко посилити підтримку.
Схоже, зараз росія намагається відрізати станції від живлення, ізолювавши їх від української енергосистеми. В наш час, коли війна дедалі більше означає поєднання воєнних злочинів і ударів на великій дальності, це певною мірою ознака російського відчаю.
Отже, темна зима почалася рано для обох сторін – страшно уявити, якою вона буде, коли приблизно за шість тижнів настане справжня зима.
Новини з Покровська
Після того, як тижнем раніше йшлося про можливе завершення боїв у Покровську, минулого тижня росіяни продовжили захоплювати невеликі частини міста.
Українці і далі утримують більшість позицій, які мали на попередніх вихідних, але, за повідомленнями, росіяни постійно атакують і намагаються проривати українські лінії оборони, і подекуди успішно. Ось найсвіжіша карта Deep State (фактично за п’ятницю, оскільки відтоді змін не було).
А ось такою була ситуація позаминулої суботи.
Триває дискусія про те, що саме відбувається. Не зрозуміло, чи справді українці планують вихід із Покровська, чи мають намір протриматися довше, аби виснажувати росіян. В одній з версій йдеться про те, що втрати росії були настільки великими, а необхідність захопити Покровськ стала настільки важливою для путіна, що росіяни взяли паузу для формування нових великих сил, щоб спробувати завершити битву.
Варто звернути увагу, що інтерпретації значення битви за Покровськ зараз істотно відрізняються від минулорічних, коли аналітики постійно наголошували на важливості міста. Чудовий огляд ситуації дав Шон Піннер на сторінках CEPA. Шон дуже влучно розставляє акценти.
До повномасштабного вторгнення росії Покровськ був транспортним вузлом і адміністративним центром свого регіону. Зараз це зруйнована оболонка. Залишилося не місто, а позиція: дороги, шляхи постачання та рельєф, які визначають хід бойових дій у ширшому масштабі.
Тож справжнє питання не в тому, чому Україна захищає Покровськ. А в тому, чому росія кидає всі свої сили, щоб його захопити?
Відповідь – у продиктованій відчаєм картинці для публіки. Як і завжди, путіну потрібен трофей. російські "перемоги" рідкісні, обмежені та коштують море крові. Покровськ дає йому привід для картинки по телебаченню: тезу, символ, наратив про "просування" до зими, коли багнюка та мороз скують фронт.
І саме такий зважений погляд цього року став радше нормою. Ось як головна стаття тижня в New York Times обговорювала стратегічне значення Покровська.
Поза геополітичними сигналами військове значення втрати Покровська для України може бути відносно невеликим для України. Поступове просування росії коштувало величезних втрат. Хоча Україна і хоче утримати Покровськ, військові командири стверджують, що великі втрати, яких зазнають там війська Кремля, завдадуть більшої шкоди російським військовим зусиллям.
"Показово в Покровську те, що російським силам знадобилося так багато часу, аби досягти того, що було головним пріоритетом для путіна, – сказала колишня високопосадовиця Пентагону, відповідальна за росію та Україну в адміністрації Байдена Лора Купер. –"Це охолоджує будь-які прогнози щодо швидкого завоювання Донецької області".
Звісно, були і винятки, як-от панічний репортаж BBC із беззмістовною картою доріг.
Хоч убий, не розумію, що це означає. Невже росіяни тепер мають просуватися аж до Дніпра чи Запоріжжя, якщо українці вийдуть із Покровська? З нинішніми темпами просування на це можуть піти десятиліття.
Проте головне інше: відбулася зміна наративу, і деякі ЗМІ нарешті почали висвітлювати битву в належному контексті. Нехай так буде і надалі.
Блеф із санкціями розсипається
Нові "санкції" Трампа проти російської торгівлі нафтою діють вже понад три тижні. Ті, хто голосно запевняв, що вони матимуть велике значення і нібито свідчать про бажання Трампа завдати удару по росії, вже переминаються з ноги на ногу та обговорюють інші теми. Бо по суті нічого не відбувається.
Нафтові ринки розглянули перспективу витіснення російської нафти з ринку і визнали це нісенітницею. Невеликий стрибок ціни на нафту марки Brent 20 жовтня, коли оголосили санкції, припинився і вщух.
Як індійці, так і китайці наприкінці жовтня, здається, купували стільки ж, якщо не більше нафти, ніж раніше. А позавчора сам Трамп продемонстрував, наскільки він насправді безсилий. Коли Віктор Орбан прибув до Білого дому і попросив про повне скасування санкцій для нього, Трамп з радістю погодився. А Угорщина, якщо раптом хтось не знав, є найбільшим покупцем російських енергоресурсів (за нею йде Словаччина, яку, як можна припустити, Трамп теж незабаром захистить).
Ось репортаж CNN про те, що відбулося.
Але коли Орбан, країна якого купує більше російської нафти і газу, ніж будь-яка інша країна ЄС, з'явився в п'ятницю в Білому домі, Трамп розсипався у похвалах перед "видатним лідероом" "великої країни", заявивши, що Угорщині "важко" відмовитися від російських викопних ресурсів, бо вона не має виходу до моря.
Нам залишилося чекати ще 13 днів, щоб дізнатися, чи накладе Трамп жорсткі вторинні санкції на китайські та індійські нафтові компанії. Хммм…
Джерело
