Німецький експерт з питань безпеки та колишній посадовець Міністерства оборони ФРН Ніко Ланге в колонці для Центру аналізу європейської політики виклав свій погляд на план дій для перемоги над путіним і повернення миру на європейський континент. Він наполегливо пропонує перейти від "триматися скільки треба" до режиму перемоги: інтегрована ППО з "парасолькою" над західною Україною, дальнобійна зброя, фінансування оборонки за рахунок конфіскованих російських активів і жорстке ембарго на енергоносії. Мета – зламати військову машину Кремля і наблизити справедливий мир уже цього року.
Від Мадрида до Парижа, від Берліна до Варшави листя змінює барви на розкішний калейдоскоп золота, помаранчевого й червоного. Родини гуляють вулицями, насолоджуючись кав’ярнями, сміхом дітей під осіннім сонцем.
У Костянтинівці, на сході України, листя теж палає яскравими кольорами. Але вулиці порожні, і переважає звук російської артилерії. З військами путіна, які повільно оточують місто, залишилося лише кілька з 67 000 його мешканців. Ті, хто залишився, – це люди похилого віку, як бабуся Люба, яка вперто відмовляється виїжджати. У листі до однієї зі своїх дочок у Німеччині вона написала: "Листя таке ж барвисте, як завжди, але діти всі поїхали. Чи Європа ще чує наш поклик?"
Це питання влучає просто в серце. Війна путіна – це не віддалений конфлікт у далекому Донбасі. Це війна, яку росія вела і продовжує вести проти всієї Європи – проти нашої безпеки, нашої свободи і нашого майбутнього. Далеко ходити не треба: Польща, де російські дрони порушили повітряний простір країни-члена НАТО; Естонія, де три російські літаки порушили її територію; Швеція, де Росія атакувала інфраструктуру; Німеччина, де російські агенти планували вбивство генерального директора оборонного гіганта Rheinmetall. І це вже не згадуючи про, хоча й поки що не визнану оофіційно, кампанію вторгнень дронів у повітряний простір Данії.
путін веде найбільшу і найкривавішу війну в Європі з 1945 року. Його мета – докорінно змінити європейський порядок, створивши росію, яка не має географічних, політичних чи правових кордонів. Він уявляє Європу без НАТО, без ЄС, без американських гарантій безпеки. Європу, над якою Москва домінує, яку вона шантажує і підкорює.
Того факту, що українці продовжують захищати свою батьківщину й протистояти тиранії Кремля, путін ніколи не зрозуміє. Це пояснює, чому він фундаментально прорахувався щодо України – спершу у 2014-му, а потім у 2022-му, коли Україна успішно відбила значну частину російського повномасштабного вторгнення.
Насправді, у військовому плані путін зазнав значної поразки. Наступ росії на Київ на початку вторгнення захлинувся через 72 години, а подальші українські контрнаступи під Харковом, Херсоном і в Криму показали вразливість росії.
путін недооцінив рішучість України, але він також зробив стратегічну ставку на слабкість, страх і нерішучість Європи. Він розгорнув інформаційну війну проти Заходу, підживлюючи потужний наратив про нібито нездоланність росії. Він вважає, що Європа, яка глибоко не схильна до ризику, віддає перевагу осіннім прогулянкам і кафе, а не боротьбі за свободу.
Минуло понад три роки від початку війни, і європейська стратегія давати Україні рівно стільки допомоги, щоб триматися "стільки, скільки потрібно", є військово неефективною, політично ризикованою та економічно найдорожчою опцією. Такий підхід затягує війну коштом і України, і всієї Європи, водночас даючи Кремлю більше часу сіяти розбрат на континенті, проштовхуючи й випробовуючи наш східний фланг.
Тим, хто говорить про дипломатичне вирішення, слід розуміти: компромісу з путіним немає. Ніщо з того, що він коли-небудь робив, не свідчить, що він капітулює або підкориться чомусь, окрім переважної сили. Єдине рішення – аби Європа його перемогла. Наш континент має нарешті і повністю озброїти Україну і вжити додаткових заходів для посилення військового, економічного й фінансового тиску на росію. Якщо путін поважає і реагує лише на силу, Європа має відповісти відповідно.
З огляду на свою потужну військову силу та важливість трансатлантичних відносин, Сполучені Штати мають і надалі відіграватимуть ключову роль у війні в Україні та в європейській безпеці.
Але ми не можемо собі дозволити чекати, доки Вашингтон вирішить, що і коли ми робитимемо. Часу більше немає. путін розраховує на вагання Європи. Ми повинні довести протилежне, розгорнувши всеосяжний план поразки Москви.
- У військовому плані ми маємо разом з Україною негайно створити інтегровану систему протиповітряної оборони, що об’єднає засоби спостереження за повітряним простором і системи ППО, посилить захист від дронів, убезпечить цивільних від ракет і крилатих ракет та використає цінний фронтовий досвід українців для прикриття східного флангу НАТО, водночас зміцнюючи оборону Києва. Це означає застосування систем ППО НАТО для створення захисної парасольки над західною Україною.
- Паралельно Європа має швидко надати Україні далекобійну зброю, щоб вона могла уражати російські командні центри, склади боєприпасів, аеродроми та заводи з виробництва дронів у глибині російської території. Це дасть Україні важливі військові переваги і водночас відповідатиме інтересам безпеки Європи.
- Крім того, Європа має розгорнути надзвичайну програму на €10 млрд для підтримки української оборонної промисловості, стабілізувати бюджет України €50 млрд макрофінансової допомоги та системно вибудувати майбутні Збройні сили України через багаторічну, багатомільярдну програму. Фінансування має здійснюватися за рахунок конфіскованих російських активів.
- Європа повинна також підготувати свою військову присутність в Україні, спираючись на статтю 42 Договору ЄС, що також сумісно з німецьким мандатом, і відкрити участь для партнерів, таких як Велика Британія, Туреччина, Японія чи Австралія. Нещодавно узгоджений Штаб Багатонаціональних сил в Україні (MNF–U) створюється у Києві під керівництвом британського генерал-майора, підзвітного генералам у Лондоні та Парижі, що є недвозначним сигналом загальноєвропейської рішучості і корисним зразком для залучення партнерів поза ЄС.
- В економічній площині ми повинні зупинити надходження коштів, які фінансують військову машину Москви. Європа повинна негайно та остаточно припинити імпорт усіх енергоносіїв і сировини з росії – жодної нафти, газу, СПГ, урану чи титану, навіть через треті країни на кшталт Індії. Кожне євро, витрачене на російські енергоносії та сировину, продовжує війну.
- Іншим кроком, який можна здійснити негайно, є повне припинення діяльності так званого тіньового флоту в Балтійському морі. Старі танкери, що обходять санкції, більше не повинні мати права плавати в Балтійському морі з екологічних та безпекових міркувань, а також для припинення надходження подальших коштів до скарбниці Кремля.
- Спираючись на позитивні кроки у рамках 18-го та 19-го пакетів санкцій ЄС, чинні санкції слід ще посилити й неухильно застосовувати, включно щодо третіх країн, які допомагають росії їх обходити. Такі держави мають нарешті зіткнутися з відчутними економічними та політичними наслідками. Це ще один спосіб скоротити доходи Кремля.
- Щоб зберегти власну спроможність діяти, ЄС не повинен дозволяти окремим державам-членам і надалі блокувати рішення в екзистенційній ситуації. Угорщину слід негайно тимчасово позбавити права голосу в Раді ЄС.
- Європа більше не повинна слугувати місцем відпочинку чи притулку для росіян. До завершення війни нові шенгенські візи громадянам рф не слід видавати, а чинні поступово відкликати, починаючи з дипломатичних паспортів і віз для чиновників, олігархів та їхніх дітей.
- Нарешті, Європа повинна звернутися безпосередньо до російського народу. Треба сказати, що воєнна машина, яка призвела до понад мільйона російських втрат, включно з 250 тисячами загиблих, може бути зупинена, і що мирне та процвітаюче майбутнє з росією і для росії можливе, але лише тоді, коли росія програє свою імперську війну за завоювання.
Ця європейська дорожня карта реалістична і може бути впроваджена негайно. Слід нарешті відмовитися від ілюзії, що час працює на нас. Європа не переможе путіна гучними засудженнями, штучною політичною риторикою та бюрократичним менеджментом політики. Кожен місяць вагань коштує людських життів, руйнує інфраструктуру та підриває довіру до Європи.
Якщо діяти зараз, ми зможемо переломити ситуацію, і ще до кінця цього року. Якщо діяти сміливо і швидко, ми зможемо закласти основу для справедливого і тривалого миру.
У такому разі бабуся Люба з Костянтинівки та її друзі зможуть побачити, як повертаються діти та онуки, як життя і надія повертаються до міста, а зростання, інновації, творчість і процвітання замінюють брутальну силу і бездумне руйнування.
Це та вільна Європа, якої ми прагнемо і яку ми можемо здобути вже зараз.
Джерело: CEPA