У поточному тижневику відомий історик та дослідник війни Філліпс О’Брайен акцентує увагу на зміні наративу про війну, завдяки заявам Трампа та на ефективності далекобійної кампанії українців. Водночас, зміну позиції Трампа він вважає більш другорядною темою, ніж кампанію України проти російської нафтопереробки.
Минулого тижня Дональд Трамп озвучив правду про російську потужність і російські військові дії. Сам по собі цей факт приголомшує і вартий уваги. Втім, те, що він сказав щось правдиве, не свідчить про будь-яку суттєву зміну політики. Він не запропонував Україні нічого конкретного, а продовжив робити те, що робив з січня, – блокувати дії, які могли б зашкодити російським військовим діям. Тому ця тема буде другою в переліку.
Я все ще вважаю, що з точки зору впливу на хід війни, українські атаки на російське виробництво та логістику важливіші для відстеження, ніж роздуми Трампа. Крім того з'явилися нові ознаки того, що ця стратегічна повітряна кампанія України дає реальний ефект, оскільки росіяни продовжують заборону на експорт певних нафтопродуктів (що й надалі скорочуватиме їхні доходи).
Щоб це проілюструвати, я коротко опишу як проводяться атаки і на які виробничі процеси. Крім того, українці публічно встановили важливий зв'язок між нафтою та логістикою, що заслуговує на увагу. Нарешті, повернувшись до історії про те, що Трамп говорить правду, я розмірковую над важливістю зміни наративу конфлікту.
До речі, невелике оголошення. Адам Кінзінгер і я (в понеділок, 29 вересня) о 19:00 за британським часом проведемо пряму трансляцію на Substack. Приєднуйтесь, якщо маєте час. Ми поговоримо про стан справ в Америці, війну в Україні, а також відповімо на деякі запитання. Я впевнений, що ми будемо як завжди оптимістичними…
Минулого тижня Трамп зустрівся із Зеленським і висловив кілька несподіваних думок, але чи змінив він щось істотне?
Видобуток нафти та логістика
Минулого тижня українська кампанія проти російського нафтовидобутку тривала у, схоже, вже звичному темпі – невеликою кількістю (2-4) цілеспрямованих атак. Атаки були спрямовані не лише проти НПЗ, але й, що важливо, проти мереж розподілу пального. Це варто відзначити. Ураження переробки як такої важливе, але його необхідно поєднувати з ударами по російській системі розподілу пального (як сирої нафти, так і нафтопродуктів). Насправді ключовим наступним кроком має стати удар по мережі дистрибуції, адже зараз росія заробляє не стільки на НПЗ (які переважно працюють на внутрішній ринок), скільки на експорті сирої нафти.
На російську паливну систему слід дивитися як на мережу взаємопов’язаних елементів. Спершу – видобуток сирої нафти в Уралі, на Кавказі тощо. Після видобутку росія зазвичай прагне переробляти нафту всередині країни – на НПЗ сиру нафту розщеплюють на дорожчі фракції, що підвищує рентабельність експорту. Для переробки в росії нафту треба перекачати трубопроводами на НПЗ (де її зберігають у резервуарах до початку переробки).
Процес переробки полягає в основному в нагріванні нафти у великому крекінговому резервуарі з розщепленням її на різні нафтопродукти, включно з моторними паливами. Далі продукцію ділять між експортом і внутрішнім споживанням. Зазвичай росія могла видобувати й переробляти стільки нафти, що вистачало на обидва напрями, приносячи величезні кошти на ведення війни.
Експортні нафтопродукти далі перекачують із НПЗ до портів відвантаження (якщо вони прямують до Азії/Африки/Америк) або безпосередньо в магістральні трубопроводи (якщо до Європи). Тому важливо бити не лише по НПЗ, а й по системах розподілу.
Наразі можна стверджувати, що удари по російських НПЗ порушили роботу всієї системи. Точні оцінки складні (значна частина свідчень – це фото порожніх АЗС у росії, пожежі на НПЗ тощо). За оцінками Financial Times, з серпня українські атаки зменшили потужність російських НПЗ на 1 млн барелів на добу.
Ознакою цього є те, що можливості росії з переробки настільки постраждали, що вона дедалі більше експортує саме сиру нафту, віддаючи маржу іншим державам. Саме так чинять Китай, Індія та Туреччина – купують російську сиру нафту й переробляють її на власних підприємствах. Варто відзначити, що світові ціни на нафтопродукти зростають – ще одна ознака стратегічного впливу української кампанії.
Палаючий російський НПЗ: ці атаки, здається, мають стратегічний ефект.
І ситуація з нафтопродуктами, здається, тільки погіршується. Спочатку росіяни оголосили про припинення експорту всіх нафтопродуктів до кінця вересня, щоб захистити постачання для внутрішньої економіки. Минулого тижня було заявлено, що ця заборона буде продовжена і що тепер навіть багато дизельних нафтопродуктів більше не експортуватимуться. Ось як описала ситуацію аґенція Reuters:
росія введе часткову заборону на експорт дизельного палива до кінця року і продовжить чинну заборону на експорт бензину, повідомив у четвер віцепрем'єр Олександр Новак після серії атак українських дронів на російські нафтопереробні заводи.
Ще одна показова деталь про хід української кампанії: кілька днів тому українці завдали удару по невеликому Афіпському НПЗ в Краснодарському краї росії, що знаходиться лише за 200 кілометрів від лінії фронту. Цей завод переробляє лише 2% російського видобутку на рік, але, схоже, відіграє непропорційно важливу роль у забезпеченні російських військових пальним. Власне, Голоовком ЗСУ генерал Сирський встановив цей зв'язок цього тижня в інтерв'ю журналістам Kyiv Independent. За словами Сирського, на даний момент українці вразили 85 великих цілей під час поточної стратегічної повітряної кампанії, зокрема "33 військові об’єкти – бази, склади, аеродроми та літаки на землі, а також 52 об’єкти ВПК, що виробляють озброєння, боєприпаси, пальне та дрони". Крім того, він заявив, що є ознаки впливу цих ударів на бойові спроможності противника.
"Спроможності військово-промислового комплексу ворога суттєво знижені; ми бачимо це на полі бою".
Звісно, це важко довести. Втім, у вересні російське просування, здається, сповільнилося (докладніше – наступного тижня), і, ймовірно, саме це він має на увазі.
Отже, загалом кампанія проти російської нафти триває, росія і далі не може експортувати нафтопродукти, українці завдають ударів по різних ланках нафтовиробничого циклу і вважають, що це має стратегічний ефект на полі бою.
Як завжди, питання полягає в тому, чи зможуть вони розширити цю кампанію за допомогою масового виробництва.
Трамп говорить правду, але поки що нічого не пропонує Україні
Минулого тижня президент Трамп помітно змінив риторику. Як згадувалося в цій статті, для багатьох стало справжнім шоком почути, як він назвав росію "паперовим тигром" і заявив, що Україна може виграти війну та звільнити всі свої території, включно з Кримом.
Прочитати статтю: Україна може виграти війну. Важлива сама зміна наративу – Філліпс О'Брайен
Ба більше, він сказав це не один раз, а кілька разів протягом тижня.
Втім, залишається питання, що саме означає ця зміна риторики? Відразу після неї з'явилися найрізноманітніші аналізи – від оптимістичних до тривожних. Варто окреслити ці підходи й додати кілька власних міркувань.
Найбільш оптимістична думка, яку просувають прихильники Трампа, які також заявляють про свою підтримку України, полягає в тому, що це нібито чесний розворот у позиції Трампа і відтепер він надаватиме більш предметну підтримку українцям. Яку саме – не конкретизується, але пролунали несподівані розмови про можливе постачання США крилатих ракет "Томагавк" Україні. Нібито Зеленський попросив Трампа про це, і президент США не відмовив.
Крилата ракета "Томагавк" американського виробництва. Якби їх передали Україні, це могло б мати величезне значення, але я б поки не затамовував подих.
Примітка: якщо Трамп справді поставить "Томагавки" і дозволить Україні використовувати їх проти цілей в росії, це буде справді серйозним розворотом.
Погляд, що сформувався у низки джерел у Європі (і деяких у США), зовсім інший. Вони читають слова Трампа не як готовність інвестувати в українську перемогу, а як фактичне відсторонення від війни й "вимивання рук". Вони підкреслюють, що Трамп сказав: Європа сама має бути спроможною підтримати Україну до перемоги, і нічого конкретного від США не пообіцяв. Паралельно він не погодився на нові санкції проти путіна й не дав жодних обіцянок щодо надання Україні далекобійних засобів, а лише сказав, що "подумає над цим".
Примітка: це типова тактика Трампа, коли він не бажає чогось робити, але не хоче прямо це визнавати.
Чесно кажучи, напевно не знає ніхто, але можемо дещо припустити. По-перше, найсуттєвішою є зміна сприйняття. Схоже (як я натякав у минулому тижневику, що, схожу, виявилося влучним), Трамп отримує доповіді, що росіяни мають значно більше проблем, ніж він очікував, як на фронті, так і в економіці. Це для Трампа тригер: він завжди прагне асоціюватися з "переможцями" (і приписувати собі їхні "перемоги"). Саме тому він зрештою й ударив по Ірану всупереч власним інстинктам, бо вважав, що ізраїльтяни перемагають, і конче хотів привласнити собі їхню "перемогу".
Однак поза цим я не бачу, щоб Трамп змінив своє ставлення до України. Я припускаю, що він змінить свою основну позицію лише в тому випадку, якщо відчує, що росія близька до краху – в такому разі він стане найпалкішим проукраїнським політиком на планеті. Якщо ж ні, він і далі бажатиме, щоб росіяни досягли якомога кращих результатів, а його кінцевою метою є співпраця з путіним. Ознак зміни цього немає, і я б не плекав особливих надій.
Якби путін подарував йому ще кілька поцілунків, він би повернувся миттєво.
Нотатка про наративи
Попри все сказане, вважаю, що Трамп (несвідомо) зробив послугу Україні, змінивши наратив про перебіг війни, зокрема спростувавши тезу про нібито неминучість перемоги росії. За останні роки я зрозумів те, чого по-справжньому не цінував до 2022-го: силу наративів у формуванні політики та впливі на перебіг війни.
Я завжди більше зважав на матеріальне – дивився на війну крізь призму виробництва тощо. Втім очевидно, що наративи можуть дуже сильно впливати на політику. Наприклад, у 2022-2023 роках наратив про російську ядерну загрозу явно обмежив типи військової допомоги, яку партнери були готові надавати Україні. І, звісно, у звіті, який я писав разом із професором Коеном, видно, що давніший наратив про "надпотужну росію, яка легко підкорює Україну", відіграв важливу роль в обмеженні підтримки, наданої Україні в роки до 2022 року.
Зміна наративу з боку Трампа зараз може допомогти Україні, як не дивно, більше через її вплив на європейські держави, ніж на США. Якщо деякі європейські лідери визнають реальність, що Україна може виграти війну (а вона може), то вони можуть бути готові надати ще більшу та якіснішу військову допомогу. Це також зміцнить підтримку України в європейській суспільній думці, яка менш очевидна. Одним із чинників, що стримував європейців (і пояснював, чому тривожно багато хто погоджувався на передачу українських територій росії), була думка, що зрештою Україна не зможе перемогти.
Якщо вони тепер розуміють, що Україна може перемогти, і Дональд Трамп цьому мимоволі посприяв, тим краще. Очевидно одне: наратив про неминучу перемогу росії, який завжди був нісенітницею, був буквальним вбивцею українців. Все, що позбавляє нас цього, це добре.
Джерело
