Ставка Вашингтона на обіцянки післявоєнних інвестицій не наближає завершення війни, а віддаляє його. Спецпредставник Дональда Трампа Стів Віткофф і зять президента Джаред Кушнер приходять на переговори з портфелем бізнес-пропозицій – і не розуміють, з ким мають справу.
Як передає "Хвиля", про це пише в колонці для Financial Times американський редактор і оглядач видання Едвард Люс.
Держсекретар і радник з нацбезпеки Марко Рубіо тримається від цих переговорів подалі. Люс пояснює це просто: Рубіо вміє розпізнати програшну ставку. Ані Україна, ані Іран, ані Газа успіху не обіцяють, а девелоперського досвіду, якого Трамп чекає від своїх переговорників, у нього немає.
Кушнер і Віткофф такий досвід мають – обидва мільярдери, обидва змішують бізнес і політику. Їхня тактика – спокушати співрозмовників картиною післявоєнного буму: навіщо росіянам і українцям убивати одне одного, якщо можна разом зі США видобувати критичні мінерали й будувати дата-центри для штучного інтелекту.
Обох це видає, вважає оглядач. Путін багатший і за посланців Трампа, і за самого Трампа. Він хоче не грошей, а повернення України – повністю або частково – до складу того, що вважає російською батьківщиною. Зеленського післявоєнні прибутки теж не займають: його робота – захистити країну від Росії.
Бізнес-погляд на війну підказує, що важливіша Росія – вона більша й багатша на ресурси. Воєнний погляд дає протилежну відповідь: перевага в того, хто обороняється, і Україна винахідливіша, бо змушена бути такою. "Якщо Росія припинить воювати – закінчиться війна. Якщо припинить воювати Україна – закінчиться Україна", – наводить Люс відому формулу.
За останні 18 місяців Віткофф побував у Росії сім разів, Кушнер – тричі. Попри це минулими вихідними вони знову почали свій маршрут з Москви, а не з Києва – і привезли Зеленському умови жорсткіші за ті, які він уже відхиляв. Якщо нові пропозиції виглядали так, ніби їх писали в Кремлі, то саме тому, що там їх і писали, зазначає Люс.
Так само було з недбало перекладеним планом із 28 пунктів, який Путін підготував для Віткоффа торік у листопаді. Один із пунктів передбачав, що США виступатимуть посередником у суперечках між НАТО і Росією – автори не помітили, що Вашингтон сам є членом Альянсу. Профільних експертів американські посланці на переговори зазвичай не беруть.
Той самий підхід дався взнаки на зустрічі США та Ірану в Женеві наприкінці лютого. Спостерігачі з Оману і Британії вважали, що іранці відкрилися робочою пропозицією, Віткофф і Кушнер – ні. Через два дні Трамп ухвалив рішення про операцію Epic Fury. Угоду 2015 року Барак Обама вигризав 20 місяців, і на кожному етапі поруч були ядерні фахівці. У Женеві їх не було.
Газу Кушнер описує як цінну набережну, яку варто передати девелоперам, а населення поетапно вивезти на час відбудови. Обидва посланці публічно відмовилися від особистих бізнес-інтересів у майбутньому анклаві. Втім, закордонний послужний список Кушнера Люс блискучим не називає: проєкт на 10 000 люксових вілл у заповідній зоні албанського узбережжя вивів країну на межу протестів, символом яких став фламінго. Албанська вулиця, зазвичай проамериканська, відповідає посланцям Трампа гаслом "Албанія не продається".
