Вік за паспортом однаковий для всього організму, але біологічно серце, мозок, легені чи нирки можуть старіти з різною швидкістю. Нове дослідження, опубліковане в Nature Medicine, наближає науковців до способу оцінювати цей процес за звичайним зразком крові.
Дослідники проаналізували 25 712 мікроскопічних зображень тканин, отриманих від 983 померлих донорів. Загалом вони охопили 40 типів тканин із 29 органів. На основі цих даних штучний інтелект навчили розпізнавати характерні структурні зміни, пов’язані зі старінням.
Так сформували своєрідні «годинники» для різних органів. Наприклад, якщо тканина легенів людини у віці 60 років за своїми ознаками нагадувала тканину старших людей, модель вважала легені біологічно старшими за очікуване. У середньому прогноз віку відрізнявся від фактичного приблизно на п’ять років.
Цікаво, що «старші» тканини частіше демонстрували зміни, характерні для вікових порушень: втрату дрібних кровоносних судин, накопичення жиру в м’язах, ущільнення тканин, зменшення їхнього об’єму та стоншення нервових структур.
Що тут може показати кров
Безпосередньо оцінити біологічний вік органа зазвичай можна лише після отримання його тканини. Тому вчені спробували знайти зв’язок між станом органів і активністю генів у крові.
Іншими словами, кров не «фотографує» орган, а містить молекулярні сигнали, які можуть бути пов’язані з його станом. На цій основі дослідники створили другу модель, здатну оцінювати вік різних органів лише за аналізом крові.
Найкраще система працювала для оцінки загального старіння організму, травної системи та селезінки. Водночас результати виявилися цікавими й у людей із певними захворюваннями. Після інсульту найбільший «віковий розрив» модель виявляла саме в мозку. У пацієнтів із хворобою Крона старшими за очікуване виглядали одразу кілька органів травної системи, а при хворобі Альцгеймера значне відхилення спостерігалося насамперед у мозку.
Втім, це ще не готовий медичний тест. Дослідження не доводить, що прискорене старіння органа спричиняє хворобу: цілком можливо, що саме захворювання впливає на його біологічний вік.
Крім того, більшість зразків тканин отримали після смерті донорів, а учасників не спостерігали протягом усього життя. Потрібні масштабні довготривалі дослідження, щоб перевірити, чи здатна система виявляти проблеми ще до появи симптомів.
Якщо метод підтвердить свою точність у майбутніх випробуваннях, один аналіз крові потенційно може дати набагато детальнішу картину старіння організму. Замість одного віку для всього тіла лікарі зможуть отримувати своєрідну карту: які органи старіють відповідно до віку, а які — помітно випереджають його.
