Партнерство Туреччини та Росії, яке десятиліття тому сформувала війна в Сирії, розпадається. На його місці Анкара допомагає Україні закріпитися на Близькому Сході – в регіоні, де Володимир Путін раніше мав значний вплив. Про це пише старша наукова співробітниця Middle East Institute Гьонюль Тол у колонці для The New York Times.
Як передає "Хвиля", про це повідомляє The New York Times.
Тол нагадує, що союз Путіна й Реджепа Таїпа Ердогана завжди був хитким: у Сирії Анкара підтримувала повстанців, а Москва рятувала режим Башара Асада. Попри це сторони домовлялися. Коли Туреччина у 2016 році зайшла в північну Сирію, це стало можливим лише тому, що Росія, яка контролювала сирійський повітряний простір, дала дозвіл. Натомість Анкара обмежила допомогу повстанцям.
У перші роки Ердоган був молодшим партнером, але війна в Україні змінила баланс. Ізольований Заходом Путін дедалі більше залежав від турецького президента, який відмовився приєднуватися до санкцій. Туреччина стала хабом для російської торгівлі, інвестицій та енергетичних потоків – і отримала важелі впливу.
Справжнім переломом, на думку авторки, стало повалення Асада наприкінці 2024 року. Росія, загрузнувши в Україні, не прийшла йому на допомогу. Тепер Москва змушена домовлятися з урядом Ахмеда аш-Шараа – людьми, яких роками бомбила. А Туреччина, що підтримувала повстанців, стала домінуючою силою в Сирії.
Україна вже отримує дивіденди. У квітні Володимир Зеленський на турецькому державному літаку здійснив перший візит до Сирії, де обговорив з аш-Шараа та главою МЗС Туреччини військову та енергетичну співпрацю. Анкара бере участь у розбудові сирійської армії, а Київ може запропонувати свій досвід військового виробництва та дронової війни.
Паралельно Україна зміцнює зв'язки з державами Перської затоки. Коли Іран атакував сусідні країни камікадзе Shahed-136 – тими ж дронами, які Росія застосовує проти України, – Зеленський відправив команди протиповітряної оборони до Катару, Саудівської Аравії та ОАЕ.
Україні вкрай потрібні союзники та джерела доходів, і вихід на Близький Схід закріпить за нею роль постачальника безпеки, вважає Тол. Те, що двері для Києва відчиняє саме Ердоган, наочно демонструє, наскільки ослабла здатність Путіна проєктувати глобальну силу.
"Очевидно, що Анкара більше не балансує між Москвою та НАТО і схиляє поле гри проти Путіна", – підсумовує авторка.
"Занепад Росії дав Туреччині, після десятиліття поступливості Москві, свободу переслідувати власні інтереси. Україна – бенефіціар", – пише Тол.
