Протягом десятиліть лікування депресії ґрунтувалося переважно на впливі на хімічні процеси в головному мозку. Більшість сучасних антидепресантів змінюють рівень серотоніну, дофаміну або норадреналіну, допомагаючи покращити емоційний стан пацієнтів. Однак приблизно третина людей із депресією не отримує від таких препаратів достатнього ефекту.
Тепер науковці припускають, що для частини пацієнтів причина може ховатися зовсім в іншому місці — в імунній системі. Нове дослідження, проведене фахівцями з Університету Брістоля, показало, що пригнічення запальних процесів в організмі може стати перспективним способом боротьби з депресією, особливо у випадках, коли традиційне лікування не допомагає.
Депресія та запалення: який між ними зв’язок
Останніми роками дедалі більше досліджень вказують на те, що хронічне запалення може впливати не лише на фізичне здоров’я, а й на психічний стан людини.
За оцінками вчених, приблизно третина людей із депресією має підвищені показники запальних процесів у крові. Це означає, що їхня імунна система працює активніше, ніж потрібно, навіть за відсутності інфекції чи іншої очевидної причини.
Особливу увагу дослідників привернула молекула інтерлейкін-6 (IL-6) — один із ключових сигнальних білків, які регулюють запальну реакцію організму. Раніше вже було помічено, що люди з депресією часто мають підвищений рівень цього білка.
Ліки від артриту можуть допомогти при депресії
Для перевірки своєї гіпотези дослідники використали препарат тоцилізумаб. Зазвичай його призначають пацієнтам із ревматоїдним артритом та іншими аутоімунними захворюваннями. Препарат блокує рецептори інтерлейкіну-6, фактично пригнічуючи один із механізмів запалення в організмі.
У клінічному дослідженні взяли участь 30 людей із помірною або тяжкою депресією, які раніше не отримали достатнього покращення від стандартних антидепресантів. У всіх учасників також були виявлені ознаки хронічного запалення за результатами аналізів крові. Половина добровольців отримала тоцилізумаб, а інші — плацебо у вигляді фізіологічного розчину. Після цього за учасниками спостерігали протягом чотирьох тижнів.
Результати виявилися багатообіцяючими
Хоча дослідження було невеликим і не дозволяє робити остаточні висновки, результати привернули увагу наукової спільноти. Учасники, які отримували тоцилізумаб, демонстрували більш помітне покращення одразу за кількома показниками. У них зменшувалися симптоми депресії, тривожності та хронічної втоми, а також покращувалася загальна якість життя.
Особливо цікавими стали показники ремісії. У групі, яка отримувала препарат, значне покращення або практично повне зникнення симптомів було зафіксовано у 54% пацієнтів. У групі плацебо такий результат спостерігався у 31% учасників.
Для порівняння, ефективність багатьох популярних антидепресантів першої лінії часто демонструє схожі або навіть скромніші показники.
Крок до персоналізованої психіатрії
Автори дослідження вважають, що майбутнє лікування депресії може стати значно більш індивідуальним. Сьогодні більшість пацієнтів отримують однакові схеми лікування незалежно від причин розвитку захворювання. Проте нові дані свідчать, що депресія може мати різні біологічні механізми.
Для одних людей ключову роль відіграють нейромедіатори мозку, для інших — генетичні фактори, а для частини пацієнтів важливим чинником може бути саме хронічне запалення. На думку дослідників, у майбутньому аналіз крові може допомагати лікарям визначати, який тип лікування буде найбільш ефективним для конкретної людини.
Попереду масштабні випробування
Попри оптимістичні результати, вчені наголошують, що говорити про новий стандарт лікування поки зарано. Дослідження охоплювало лише 30 учасників, тому необхідні значно масштабніші клінічні випробування. Наступним етапом стане велике рандомізоване дослідження третьої фази, яке повинно підтвердити ефективність та безпечність імунотерапії при депресії.
Якщо результати підтвердяться, медицина може отримати принципово новий підхід до боротьби з одним із найпоширеніших психічних розладів у світі. Це відкриє можливість допомогти мільйонам людей, для яких сучасні антидепресанти виявилися недостатньо ефективними, і наблизить психіатрію до епохи справді персоналізованого лікування.