Українська держава переживає системну кризу, яка виходить далеко за межі економічних чи військових проблем. Фундаментальна загроза полягає у знищенні республіки як простору спільної справи, що призводить до атомізації суспільства, зникнення публічної політики та заміни громадянського діалогу на агресивну пропаганду й авторитарний тиск.
Про це говорили філософ Сергій Дацюк та політолог Юрій Романенко.
У ході глибокої дискусії Сергій Дацюк актуалізує проблему зникнення загальнонаціонального консенсусу та базової довіри. За його словами, держава втратила ключову ознаку республіки – спільність закону та можливість відкрито обговорювати власне майбутнє, що неминуче веде до деградації політичної системи.
"Що відбувається, коли зникає республіка? Закон перестає бути спільним, він більше не обговорюється як щось, що стосується всіх. Політика зникає як простір розбіжностей, усі кажуть, що ти повинен думати тільки так. Політика замінюється або адмініструванням, або моральною війною", – пояснив Сергій Дацюк початок інституційного краху.
Наслідком такого жорсткого адміністрування та відсутності діалогу стає тотальна недовіра громадян одне до одного. Інститут представництва втрачає сенс, а суспільство штучно дробиться на ворогуючі табори, що унеможливлює консолідацію нації під час екзистенційних викликів.
"Представництво стає фікцією, зникає взаємне визнання громадян. Люди перестають бачити один в одному учасників спільної справи. Сьогодні в Україні залишилося лише три види людей: свої, чужі та підозрілі. Усе, інших немає. Тому що республіка повністю зруйнована", – констатував філософ.
Експерт наголосив, що вакуум, який утворився після смерті публічної політики, миттєво заповнюється деструктивними явищами. Замість того, щоб формувати націю на основі спільних цінностей, держава вдається до інструментів примусу та маніпуляцій, підміняючи громадянське суспільство лояльними спільнотами.
"Чим це замінюється? Пустоти не буває, на місці публічної комунікації виникає інше: пропаганда, закриті контури прийняття рішень, афективні спільноти замість громадянського суспільства. Виникає страх, ненависть, образа. Приватні стратегії виживання замість спільної дії. При цьому ми хочемо створити націю. Без республіки, авторитарними методами. Ось це і є базова помилка того, що сьогодні відбувається з Україною", – підкреслив Дацюк.
У відповідь на цю жорстку тезу політолог Юрій Романенко висловив сумнів щодо реалістичності філософських концепцій свого співрозмовника. На його думку, ідеї про безвладну республіку надто відірвані від реального сприйняття більшості громадян, які завжди потребують сильної руки для вирішення конфліктів.
"Проблема полягає в тому, що ти говориш про конструкцію, яка існує в тебе в голові, але яка майже на сто відсотків відсутня в головах інших людей. Вона для них незрозуміла. Я тобі скажу, чому з'являється влада. Влада виступає як склеювач суперечливих інтересів через конкретний вольовий акт", – заперечив Романенко.
Однак Сергій Дацюк парирував, розмежувавши поняття політичної влади та фахового управління. Він переконаний, що сучасне суспільство здатне самоорганізовуватися через спеціальні структури, а традиційна влада лише заважає цьому процесу, монополізуючи право на рішення.
"Я говорю про відповідь на запитання: навіщо нам, таким різним, бути разом? І на це запитання відповідає не влада. Склеювання здійснюють спеціальні структури менеджменту, які прописані в Конституції і не мають доступу ні до власності, ні до примусу, ні до пропаганди. Влада – це відчуження республіки від моменту прийняття спільного рішення", – зазначив мислитель.
Юрій Романенко продовжив дискусію, звернувши увагу на те, що теоретичні моделі філософа не відповідають поточній конституційній та історичній реальності.
"Так це лише у вашій Конституції прописано. Але це не має жодного відношення до об'єктивної реальності. Республіка взагалі не є єдино можливою формою існування суспільства", – наголосив політолог.
Дацюк погодився, що його концепція не вписується у нинішні реалії, але саме тому, на його думку, нинішня авторитарна модель управління неминуче зазнає краху. Після цього на країну чекає важкий період перезавантаження знизу.
"Звісно, не має відношення. Тому та конструкція, яка сьогодні в головах у людей, неодмінно помре. Ця країна помре. Зауваж, не держава, не нація, а країна. Потім настане ось цей порожній, темний час. І лише поступово будуть виникати нові зв'язки спочатку на мікрорівні: через ОСББ, через зустрічі якихось ініціативних груп. Можливе створення нового суспільства, але вже через фахове управління, а не через класичну владу чи активістів", – спрогнозував філософ.
Підсумовуючи дискусію, Сергій Дацюк відкинув тезу про безальтернативність класичної влади. Він наполягає, що для України іншого шляху просто не існує через її унікальну внутрішню структуру. Будь-які спроби силоміць уніфікувати населення призведуть до остаточного колапсу.
На заперечення Романенко, що республіка є не єдиною можливою формою існування, Дацюк наголосив:
"Для нас республіка є єдиною можливою формою, адже ми надзвичайно багатоманітні. Якби у нас не було настільки високого мовного, релігійного та культурного різноманіття, нам би, можливо, це і не знадобилося. Але у нас немає іншого виходу – тільки збереження через республіку, або ж поступове вмирання країни".