Несподівана поява Пакистану в ролі головного миротворця у близькосхідному конфлікті була зумовлена жорсткими міркуваннями власної національної безпеки. Ісламабад, який володіє ядерною зброєю, усвідомив критичну загрозу для свого існування у разі повного краху Ірану. Перспектива приходу до влади в Тегерані прозахідного або проізраїльського уряду створила б для Пакистану ситуацію геополітичного оточення, коли країна опинилася б у кільці недружніх держав.
Про це повідомив експерт з питань Близького Сходу Мохаммад Фараджаллах в ефірі політолога Юрія Романенка.
Розкриваючи справжні мотиви пакистанської дипломатії, експерт намалював складну карту безпекових загроз у регіоні. За його словами, Ісламабад діяв виключно з міркувань власного виживання у ворожому оточенні.
"Пакистан з одного боку має суперника чи ворога з південного боку – це Індія. З іншого боку, його проблема з Афганістаном", – пояснив Мохаммад Фараджаллах складне становище ядерної держави.
Зміна режиму в сусідньому Ірані стала б для Пакистану фатальною, адже новий уряд міг би повністю змінити вектори регіональних союзів.
"Якщо в Ірані буде змінено режим, буде проамериканський або проізраїльський, тоді Пакистан опиниться в пастці. Тому для Пакистану, яким би не був режим, це краще… ніж бути іншим", – підкреслив експерт логіку ісламабадських стратегів. Звичний, нехай і радикальний іранський уряд є для них більш прогнозованим та вигідним, ніж невідома демократична альтернатива.
Саме тому пакистанська делегація взяла на себе невдячну роль медіатора, який змусив Тегеран відступити від краю прірви. "Тому він зацікавився і, звичайно, тиснув на Іран, щоб приймати ці умови", – зазначив Фараджаллах.
Експерт провів аналогію з позицією Ізраїлю щодо режиму Башара Асада в Сирії у певні періоди: ворожий диктатор, який вигукує прокляття, але діє в межах певних правил, є безпечнішим за неконтрольований хаос або уряд, що підтримується конкурентами на глобальній арені.