Ірану не довелося топити танкери – вистачило кількох ударів, щоб страховики відкликали покриття, і п'ята частина світової нафти виявилася заблокованою. Айк Фрейманн, науковий співробітник Гуверівського інституту при Стенфорді та автор книги про захист Тайваню, попереджає: Пекін уважно спостерігає. Китай здатний відтворити іранський сценарій у Тайванській протоці – тільки ставки будуть незрівнянно вищими. Під загрозою опиняться не просто поставки енергоносіїв, а 90% світового виробництва передових чипів. Стратегічного запасу напівпровідників не існує, а завод TSMC в Аризоні не здатний замістити тайванські потужності.
Ірану не довелося топити жодного танкера, щоб перекрити п'яту частину світових поставок нафти. Вистачило кількох ракетних і дронових ударів, щоб страховики відкликали покриття із суден, що проходять через Ормузьку протоку. За лічені дні ключовий енергетичний коридор виявився фактично закритим. Ринок і досі відмовляється брати цей ризик на себе – незважаючи на спроби Вашингтона виступити гарантом перестрахування, що вимагало б конвоїв ВМС США.
Це відтворюваний сценарій. Китай – незрівнянно потужніший гравець, ніж Іран, і здатний застосувати куди більш витончену версію того ж економічного шантажу в Тайванській протоці. США та їхнім союзникам час починати готуватися.
Іранська стратегія економічного виснаження
Стратегія Тегерана – економічне вимотування: розрахунок на те, що США не витримають високих цін на нафту і в підсумку відступлять. Якщо і коли це станеться, Корпус вартових ісламської революції (КВІР) отримає контроль над Ормузькою протокою. Нафта знову потече – але лише на умовах Тегерана і за його розцінками.
Як Пекін може відтворити цей сценарій
Пекін здатний реалізувати аналогічну стратегію, не стріляючи по торгових суднах. Тайванська криза може початися з юридичної декларації: Пекін в односторонньому порядку проголосить право контролювати, хто прибуває на острів і що на нього ввозиться та вивозиться. Китай може продемонструвати рішучість ракетними пусками або вогнем на ураження, оголосивши "заборонені зони". Навіть без відкритого збройного конфлікту, якщо ризик ескалації здаватиметься високим, приватні перевізники опиняться під тиском – їм доведеться уникати акваторії та повітряного простору навколо Тайваню.
Стандартне "застереження п'яти держав" [Five Powers Clause – стандартна стаття в полісах військового страхування на випадок конфлікту між великими державами] у комерційному страхуванні військових ризиків автоматично припиняє покриття в разі будь-якого конфлікту між США та Китаєм. Якщо навіть кілька примітивних іранських безпілотників відлякали судноплавні компанії, спробуйте тепер умовити їх іти під загрозою Народно-визвольної армії Китаю.
Вибір для Вашингтона
Перед Вашингтоном постане вибір: змиритися з новою реальністю, в якій Пекін отримує фактичний контроль над торгівлею Тайваню – включно з його напівпровідниковим виробництвом, – або ризикнути ескалацією до повноцінної економічної війни і, можливо, військового конфлікту. Навіть якщо справжньої війни вдасться уникнути, макроекономічний і фінансовий шок від тайванської кризи може багаторазово перевищити те, що ми спостерігаємо сьогодні в Перській затоці. При цьому найсильніше постраждають ті ж самі країни, які вже зараз кидаються в пошуках виходу.
Сценарій блокади: енергетика і чипи
Уявімо ситуацію: Китай намагається встановити непрямий контроль над тайванською торгівлею. США і союзники пробують постачати острів всупереч заборонам, кидаючи Китаю виклик. Але Пекіну не потрібно відкривати вогонь на ураження по цих конвоях. Достатньо переслідувати їх або погрожувати цим. Якщо вантажопотоки навколо Тайваню будуть фізично порушені, енергетичний удар по економіках регіону виявиться незрівнянно сильнішим за нинішній. Тайвань, Японія і Південна Корея можуть виявити, що не в змозі закупити енергоносії на вторинному ринку за жодною ціною – просто тому, що ніхто не візьметься їх доставити.
На додачу зупиняться цілі галузі – від електроніки до автопрому. Тайванська TSMC [Taiwan Semiconductor Manufacturing Company – найбільший у світі контрактний виробник чипів] випускає понад 90 відсотків найпередовіших мікросхем у світі. Стратегічного запасу напівпровідників не існує – немає аналога вивільнення 400 мільйонів барелів країнами Міжнародного енергетичного агентства. Завод TSMC в Аризоні не здатний легко замістити втрачені потужності. Уряд Тайваню може почати нормувати розподіл енергії для промисловості, якщо зіткнеться з дефіцитом. Або, опинившись у блокаді, Тайвань може свідомо скоротити виробництво чипів, щоб тиснути на світ і змусити його забезпечити постачання острова.
Ланцюгова реакція: напівпровідниковий шок
Зараз бурхливий експорт чипів допомагає економікам Тайваню та Південної Кореї пом'якшити удар від нинішнього енергетичного шоку. У разі тайванської кризи під загрозою опиняться самі поставки чипів; підтримувати роботу енергоємних виробництв буде просто безглуздо. Напівпровідниковий шок накладеться на економічні та фінансові збитки і може спровокувати паніку на фондових ринках – насамперед в американському техсекторі, – викликавши стрімке поширення фінансової кризи по всьому світу.
Затяжний конфлікт: хто кого пересидить
Тайванська криза може виявитися довгою. Стратегія Пекіна, як і нинішня стратегія Ірану, будуватиметься на тому, щоб переконати Вашингтон: авторитарний режим із власними масштабними запасами здатний пересидіти коаліцію демократій із запасами скромнішими. Китай нарощує колосальні резерви нафти, чипів, зерна та безлічі інших стратегічних товарів. Сенс будівництва "тіньової економіки-фортеці" якраз у тому, щоб нею не довелося користуватися.
Що робити
США та їхнім союзникам необхідні спільні домовленості про стратегічні запаси, завчасно розміщена кризова логістика та постійно діюча система координації на випадок економічних потрясінь. На все це знадобиться час, і ці механізми мають бути перевірені до кризи, а не створюватися на ходу. За будь-якої тайванської кризи першочерговим завданням – ще до покарання Китаю чи розриву виробничих ланцюжків – стане управління глобальними економічними наслідками.
Криза навколо Ормузької протоки показала, як виглядає імпровізація. Тайванська криза такої розкоші не пробачить.