Агресивна політика Сполучених Штатів на Близькому Сході призвела до парадоксальних наслідків: замість того, щоб послабити Іран, вона надала Тегерану безпрецедентний важіль економічного тиску на весь світ. Блокування Ормузької протоки, через яку проходить критична частка світового нафтового трафіку, може перетворитися для Ісламської республіки з інструменту військового шантажу на джерело колосальних і стабільних надприбутків.
Про це повідомив політолог Юрій Романенко у своєму моноефірі.
Для підтвердження цієї тези експерт послався на свіжу аналітику відомого колумніста Financial Times Гідеона Рахмана. Згідно з його висновками, поточна ситуація є прямим наслідком хибної американської стратегії. "Трамп володіє збоченим генієм, що дозволяє підштовхувати противників Америки до пошуку нових способів чинення тиску на США", – процитував статтю Романенко.
Наслідуючи приклад Китаю, який відповів на торговельну війну обмеженням експорту рідкоземельних металів, Іран реалізував свою давню погрозу перекрити стратегічну протоку.
Незважаючи на важкі втрати у вищому керівництві, розбитий флот та глибоку економічну кризу з гіперінфляцією, стратегічні позиції Тегерана на міжнародній арені лише зміцнилися. Він довів здатність завдавати критичної шкоди економікам сусідніх арабських країн. Але головне – Ормузька протока перетворилася на потенційне джерело багатства.
"Якщо Ірану вдасться встановити пункт стягнення плати за прохід через протоку, він може щомісяця приносити в державну скарбницю мільярди доларів", – пояснив експерт логіку іранського режиму.
За інформацією ЗМІ, Іран вже намагається стягувати близько 2 мільйонів доларів з кожного судна за "безпечний прохід". У звичайний час цим маршрутом проходить до 140 суден на день. Математика показує, що в масштабах року такі збори можуть принести країні-ізгою від 20 до 30 мільярдів доларів додаткового прибутку. І найгірше те, що Вашингтон практично не має важелів впливу на цю ситуацію.
"Військового вирішення цієї проблеми, можливо, не існує, за винятком зміни режиму в Тегерані", – резюмував Романенко висновки британського аналітика, що свідчить про глибоку кризу американської зовнішньої політики.