Незважаючи на регулярні ракетні атаки та удари безпілотників по своїй території з боку іранських збройних сил та їхніх проксі-угруповань, провідні арабські монархії Перської затоки свідомо утримуються від прямої військової відповіді Тегерану. Така показова стриманість Саудівської Аравії та Катару пояснюється чітким розумінням катастрофічних наслідків повномасштабної регіональної війни та небажанням переходити межі ескалації, які гарантовано призведуть до руйнування їхніх власних економік.
Про це повідомив політичний аналітик Віталій Кулик в ефірі політолога Юрія Романенка.
Розмірковуючи над реакцією сусідів Ірану на акти агресії, експерт звернув увагу на відсутність симетричних дій. "Тобто навіть Саудівська Аравія, яка постраждала, Катар, який постраждав, вони не здійснили ударів помсти. Тобто ніякої відповіді від них серйозної для Ірану не було", – підкреслив аналітик. Хоча арабські держави зацікавлені в демонтажі або суттєвому коригуванні іранського режиму, вони категорично не готові робити це власними руками.
Головним стримуючим фактором є вразливість інфраструктури обох сторін та усвідомлення фатальності великої війни. "Всі сторони, я маю на увазі країни Затоки і Іран, вони розуміють певні межі ескалації, які краще і тим, і іншим не переходити", – погодився з тезою Кулик. Арабські країни розуміють, що прямий напад на Тегеран спровокує масований ракетний обстріл їхніх нафтових родовищ та заводів з опріснення води, що перетворить квітучі оазиси на зону гуманітарного лиха.
Тому стратегія монархій полягає у фінансуванні та політичній підтримці чужих зусиль. "Так, вони не хочуть цей режим. Вони вкладаються в те, щоб він був демонтований або відкоригований. Але воювати з Іраном ні саудити, ніхто інший не будуть, вони будуть погрожувати ударом у відповідь", – пояснив тактику арабських країн експерт. Сусіди Ірану воліють залишатися в статусі спостерігачів, дозволяючи Сполученим Штатам та Ізраїлю виконувати всю чорну та небезпечну військову роботу в регіоні.