Навіть якби Пекін захотів підтримати Тегеран у війні проти США та Ізраїлю, він фізично не зміг би це зробити. Аналітик Джордж Фрідман розклав по поличках військові, логістичні та політичні причини безпорадності Китаю.
Як передає "Хвиля", засновник Geopolitical Futures проаналізував ситуацію у подкасті.
Фрідман назвав кілька конкретних перешкод. По-перше, Іран дуже далеко. "Китайці не здатні легко застосовувати військову силу на відстані і не хочуть у це вплутуватися", – зазначив аналітик. По-друге, навіть продаж зброї стикається з нерозв'язною проблемою: у Ірану немає виходу до відкритого моря, а Ормузька протока закрита. Доставити масштабну партію техніки морем практично неможливо.
Але головне – політичний розрахунок. За словами Фрідмана, потенційні союзники Китаю побачать у його поведінці "дуже раціональну країну, що ставить власні інтереси на перше місце". Аналітик підкреслив: "Нації роблять те, що в їхніх інтересах, і це єдине, на що можна покладатися. Ідея про те, що альянс – це шлюб, у якому сторони віддані одна одній навічно, – ірраціональна".
Фрідман додав, що Китай загалом не є агресивною державою на далеких рубежах. Траплялися прикордонні сутички з Індією, Пекін допомагав В'єтнаму під час в'єтнамської війни – але це давня історія. Сьогодні єдиний реальний інтерес Пекіна в регіоні – нафта. І навіть її він готовий тимчасово втратити заради стратегічно важливішої мети: збереження доступу до американської економіки.
Раніше "Хвиля" розповідала, чому Ізраїль може бути зацікавлений у збереженні влади аятол в Ірані.