Людство стрімко наближається до епохи тотального безпам'ятства, де власні спогади та знання замінюються цифровими архівами, а штучний інтелект здатен безконтрольно генерувати будь-які псевдоісторичні наративи.
Про це повідомив філософ Володимир Нікітін в ефірі політолога Юрія Романенка.
Сучасне суспільство опинилося на порозі грандіозних трансформацій, які докорінно змінюють природу людської пам'яті та сприйняття інформації взагалі. Якщо раніше пам'ять була фундаментальною основою передачі досвіду поколінь, то сьогодні цю функцію майже повністю перебрали на себе глобальні цифрові мережі. Люди поступово втрачають життєву потребу запам'ятовувати, аналізувати та довгостроково зберігати інформацію у власному мозку, покладаючись виключно на зовнішні електронні носії. Експерт наголошує на критичній небезпеці такого технологічного переходу, адже легка доступність будь-яких даних не стимулює людину до пізнання, а навпаки – вбиває його на корені. "Сьогодні настає епоха безпам'ятства. Пам'ять, яка знаходиться в мережах, робить зайвою власну пам'ять", – зазначає мислитель, коментуючи поточний стан речей.
Особливу загрозу в цьому глобальному контексті становить стрімкий розвиток новітніх технологій, зокрема нейромереж та штучного інтелекту, який вже зараз здатен маніпулювати минулим та створювати переконливі, але фейкові альтернативні реальності.
"Штучний інтелект вільно генерує сотні історій. Я спеціально перевіряв, йому немає жодної проблеми на задану тему згенерувати текст історичний з посиланнями і так далі. Те, що він там пише дурницю і обманює, це я знаю. Інший же не знає", – підкреслює філософ.
За його словами, інформаційний простір переповнений згенерованими текстами, які втратили будь-який об'єктивний сенс, але саме на їх основі люди сьогодні роблять висновки та приймають доленосні рішення.
Спікер нагадує слова відомого іспанського філософа Хосе Ортеги-і-Гассета, який ще в першій половині двадцятого століття попереджав: як тільки бібліотеки стануть повністю публічними, а пошук книг абсолютно вільним, необхідність у читанні зникне. Сьогодні ця теза отримала своє абсолютне втілення в реальності. Усе доступно за один клік, але воно більше нікому не потрібно. Вчителі в сучасних школах масово скаржаться, що діти втрачають здатність до тривалої концентрації: вони не можуть довго читати складні тексти, не запам'ятовують прочитане, не здатні розв'язувати елементарні математичні задачі в умі, покладаючись виключно на смартфони. Саме тому в деяких розвинених країнах, як-от Японія чи скандинавські держави, в освітні заклади цілеспрямовано повертають каліграфію та роботу з механічними рахівницями, щоб відновити нейронні зв'язки та дрібну моторику.
У цьому новому технологічному світі класична історія стає ще більш важливою дисципліною, адже вона залишається чи не єдиним інструментом збереження справжньої, людяної, а не згенерованої машинами пам'яті.
"Історія штучному інтелекту не потрібна, а людині історія потрібна. У нього величезний архів. У нього немає пам'яті. Пам'ять – це річ творча. Історія твориться пам'яттю, а не зводиться до набору фактів або даних", – резюмує експерт.